Релігійна толерантність в арабському суспільстві: набутий досвід і практика взаєморозуміння

Абу Алруб, Е. (2024). Релігійна толерантність в арабському суспільстві: набутий досвід і практика взаєморозуміння. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 1(23), 4–9. https://doi.org/10.17721/sophia.2024.23.1

В с т у п . Наголошено, що дослідження теми релігійної толерантності в арабському світі та врахування досвіду взаєморозуміння у суспільствах із різними культурами та релігійними віруваннями має неабияке значення. Практика злагоди та релігійної доброзичливості між українцями та арабами є актуальним прикладом для розв'язання наявних проблем у зазначених суспільствах.
М е т о д и . Зауважено, що відповідна методологія уможливлює формування правильного світогляду і сприяє роз- витку толерантності в суспільства із зазначених країн. Акцентовано. що в цьому контексті головним принципом є об'єктивне вивчення та тлумачення релігійних понять, законів, творів і адекватного перекладу їх змісту. Розкрито значущість вивчення історичних, природно-кліматичних умов появи та еволюції арабської культури для глибокого її осмислення, зокрема сучасного розвитку арабського суспільства. У цьому контексті важливою є інформація щодо прабатьківщини та етногенезу арабів, а також інтерпретація назви цього етносу.
Р е з у л ь т а т . Визначено період арабської історії, за якого згадана культура досягла найвищого рівня, особливо після об'єднання усього арабського суспільства в єдину державу, а також започаткування нового літочислення за назвою "Гіджри". Зазначено, що важливим питанням також є становище сучасного арабського суспільства, історично- географічний ареал поширення його культури. Підкреслено, що релігійна толерантність є важливою моральною цін- ністю, необхідною для успішного розвитку суспільств та забезпечення миру в сучасному глобалізованому світі. У цьому контексті вивчення проблеми толерантизації в арабському суспільстві становить практичний інтерес для релігієзнавства, яке вивчає різноманітні напрями релігійних учень.
В и с н о в к и . Установлено, що для розв'язання наявних проблем стосовно налагодження діалогу на світогляд- ному рівні та розвитку взаємин між зазначеними суспільствами необхідне знання української історії, культури, мови, філософії, релігії, зокрема міжнародних відносин, в арабському суспільстві. Доведено, що це питання є актуальним для правильного розуміння та налагодження комунікації та розвитку взаємин. Зокрема, йдеться про необхідність знання арабами-мусульманами релігії, філософії, культури, мови, історії та значення запровадження християнства в Україні-Русі. Важливим чинником є те, що обидві названі релігії є монотеїстичними, котрі уможливлюють покращення взаєморозуміння між українцями та арабами на світоглядному рівні.