Академічна доброчесність і академічна харизма вченого: цінності відкритості й довіри

Шашкова, Л. & Крилова, С. (2024). Академічна доброчесність і академічна харизма вченого: цінності відкритості й довіри. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 2(22), 86–90. https://doi.org/10.17721/sophia.2023.22.17

Розглянуто особливості зв'язку академічної доброчесності й академічної харизми вченого. Питання в сучасному суспільстві актуалізовано тим, що, з одного боку, наукові й освітні установи, передусім університети, усе інтенсивніше конкурують між собою у науковій сфері. А з іншого боку, наукові досягнення потребують соціального схвалення і соціальної прийнятності.
Розглянуто етос науки, його система норм і цінностей, яка регулює діяльність наукової спільноти, об'єднує у цілісність, встановлює зв'язки із суспільством. Показано високий ступінь довіри в суспільстві до професії вченого та його причини. Розкрито, що вимога дотримання цінностей наукових досліджень – відкритості, об'єктивності, чесності, солідарності – здійснима лише за умови відповідального ставлення учених до визначення критеріїв належної дослідницької поведінки та адекватного реагування на порушення чеснот. У такому розумінні розглянуто принципи академічної доброчесності.
Водночас показано, що наука – це діяльність особиста, яка потребує зосередженості й індивідуального самозаглиблення. Академічну харизму визначено як здатність ученого до особистісних винаходів, які виникають у співтворчому комунікативному просторі, що включає у себе минуле, сучасне і майбутнє. Наявність академічних харизматиків у освітньому й науковому просторі оживлює академічну доброчесність, долає її формальний і навіть саморепресивний характер.
Показано, що шлях справжнього вченого – у русі від академічної доброчесності, коли він вивчає попередню традицію і чесно знаходить своє місце серед наявних напрямів, до академічної харизми, коли в нього з'являється можливість створити власний напрям і школу. Академічна харизма викладача, його зануреність у вир власної наукової творчості ініціює його учнів і послідовників на власну творчість. У результаті академічна доброчесність стає не чимось зовнішнім і репресивним, а внутрішнім стрижнем молодого вченого, який резонує з потребою і здатністю творити в науковій діяльності.