Структурно-генетичні особливості і тенденції розвитку ландшафтів зони прикаспійських рівнин (південно-східно-ширванській, сальянського і ленкоранської)
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
19 червня 2019 р.
Автор(и) :
Ismaylov, M.
Azerbaijan National Academy of Sciences
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
1(74)
ISSN :
1728-2721
Початкова сторінка :
92
Кінцева сторінка :
96
Цитування :
[APA 7] Ismaylov, M. (2019). Структурно-генетичні особливості і тенденції розвитку ландшафтів зони прикаспійських рівнин (південно-східно-ширванській, сальянського і ленкоранської). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія Географія, (1(74)), 92–96. https://doi.org/10.17721/1728-2721.2019.74.16
[ДСТУ] Ismaylov M. Структурно-генетичні особливості і тенденції розвитку ландшафтів зони прикаспійських рівнин (південно-східно-ширванській, сальянського і ленкоранської). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія Географія. 2019. № 1(74). С. 92—96. DOI: 10.17721/1728-2721.2019.74.16 (дата звернення: 25.07.2026).
Дано характеристику двох основних груп факторів, що впливають на сучасну динаміку ландшафтів: природних і антропогенних. Антропогенні фактори, що беруть участь у динаміці ландшафту, відрізняються більшою інтенсивністю, ніж природні. Природні чинники в основному визначають спрямованість динаміки ландшафтів. У структурно-генетичному відношенні сучасний стан ландшафтів зони прикаспійських рівнин відрізняється винятковою динамічністю та інтенсивно зростаючим антропогенним навантаженням. Загалом прибережні рівнинні ландшафти досліджуваної території, що вийшли з-під води в недалекому минулому, у зв’язку з пізніми геолого-геоморфологічними процесами мають порівняно молодий плейстоцен-голоценових вік.
Складено графіки зміни річних величин атмосферних опадів за багаторічний період (1873-2000) за деякими метеостанціями досліджуваної території’ в зіставленні з приростом річних кілець дерев (1760-2005). Аналіз графіків показав, що, незважаючи на щорічні відхилення величин атмосферних опадів від норми, у багаторічному ході можна простежити тенденцію до їхнього зменшення. Зіставлення зміни атмосферних опадів з динамікою річного приросту деревини багаторічних дерев, зрубаних в лісовому ландшафті Лєнко- ранського низкогір’я, які ближче розташовані до прикаспійських рівнин, показало наявність між ними прямої кореляції.
Нами проаналізовані ландшафтні наслідки в основному трьох періодів коливання рівня Каспійського моря: перший період зниження рівня моря (1877-1977), другий період підвищення рівня моря (1977-1998), третій період зниження рівня моря (після 1998 р).
У перший період рівень ґрунтових вод у прибережних болотних, болотно-лугових, болотно-лагунних комплексах знизився, водний режим ґрунтів погіршився, і отримали розвиток напівпустельні й сухостепові рослинні угруповання. У другій період підвищення рівня моря (1977-1988) відбувається значне ослаблення зазначених вище процесів, а в деяких місцях прибережні комплекси залишилися практично під водою, загалом змінилася вся екологічна ситуація в природно-територіальних комплексах. В останній третій період відбувається зменшення акваторії Каспійського моря і збільшення площі континентального режиму розвитку ландшафтів.
Установлено приуроченість деяких специфічних елементів ландшафту до районів похованих підняттів. Більш цікавим у цьому відношенні є прогресивне осушення окремих ділянок алювіально-озерно-старічной рівнин під впливом висхідних тектонічних рухів, що локально проявилися, лінійне поширення голофітной рослинності й такироподібних солончаків уздовж зони виходу засолених підземних вод по тектонічних розривах, скупчення заростей деревної рослинності на занурених піднятих ділянках річкових долин.
Після здійснення величезних меліоративних заходів на поверхні території’ добре виражено антропогенні форми рельєфу: штучні пасма, зниження, пагорби, тераси, яри, колекторно-дренажна мережа та ін. На зрошуваних територіях густота штучного розчленування рельєфу подекуди сягає 4,5-5,5 к/км, глибина розчленування змінюється від 0,8 до 3,5 м.
За останні 100 років лісистість Лєнкоранської низовини зменшилася майже в 4-5 рази. Корінні зміни лісових площ Лєнкоранськоїрівнини і заміна їх однотипними агроценозами або лісонасадженнями, що складаються з однієї-двох деревних порід (каштанолистий дуб, сосна, тополя та ін.), значно посилили інтеграцію видового складу та ярусної структури рослинного покриву.
Знищення лісів, осушення боліт, збільшення зон розселення і щільності населення, зростання посівних площ, коливання рівня Каспійського моря також є причинами зниження кількості й складу первинного тваринного світу Прикаспійської рівнини.
У результаті взаємодії природних і антропогенних факторів північна і північно-східна межі лісу на Лєнкоранській рівнині значно відступили на південь і на південний-захід, що сприяло опустелюванню природних ландшафтів і призвело до зменшення їхньої продуктивності, збільшення засолення ґрунтів.
Зміна природного середовища в зоні прикаспійських рівнин за останні 100-150 років, процес аридизації їхнього клімату збігається з періодом зниження рівня моря. Виявлено, що в результаті зменшення кількості й нерегулярності випадання атмосферних опадів, збільшення відбивної здатності суші, зростання випаровуваності знизилася продуктивність ландшафту, зокрема природного лісовідновлення, що сприяло трансформації деяких ділянок, лісових, лучно-болотних і болотних комплексів.
Складено графіки зміни річних величин атмосферних опадів за багаторічний період (1873-2000) за деякими метеостанціями досліджуваної території’ в зіставленні з приростом річних кілець дерев (1760-2005). Аналіз графіків показав, що, незважаючи на щорічні відхилення величин атмосферних опадів від норми, у багаторічному ході можна простежити тенденцію до їхнього зменшення. Зіставлення зміни атмосферних опадів з динамікою річного приросту деревини багаторічних дерев, зрубаних в лісовому ландшафті Лєнко- ранського низкогір’я, які ближче розташовані до прикаспійських рівнин, показало наявність між ними прямої кореляції.
Нами проаналізовані ландшафтні наслідки в основному трьох періодів коливання рівня Каспійського моря: перший період зниження рівня моря (1877-1977), другий період підвищення рівня моря (1977-1998), третій період зниження рівня моря (після 1998 р).
У перший період рівень ґрунтових вод у прибережних болотних, болотно-лугових, болотно-лагунних комплексах знизився, водний режим ґрунтів погіршився, і отримали розвиток напівпустельні й сухостепові рослинні угруповання. У другій період підвищення рівня моря (1977-1988) відбувається значне ослаблення зазначених вище процесів, а в деяких місцях прибережні комплекси залишилися практично під водою, загалом змінилася вся екологічна ситуація в природно-територіальних комплексах. В останній третій період відбувається зменшення акваторії Каспійського моря і збільшення площі континентального режиму розвитку ландшафтів.
Установлено приуроченість деяких специфічних елементів ландшафту до районів похованих підняттів. Більш цікавим у цьому відношенні є прогресивне осушення окремих ділянок алювіально-озерно-старічной рівнин під впливом висхідних тектонічних рухів, що локально проявилися, лінійне поширення голофітной рослинності й такироподібних солончаків уздовж зони виходу засолених підземних вод по тектонічних розривах, скупчення заростей деревної рослинності на занурених піднятих ділянках річкових долин.
Після здійснення величезних меліоративних заходів на поверхні території’ добре виражено антропогенні форми рельєфу: штучні пасма, зниження, пагорби, тераси, яри, колекторно-дренажна мережа та ін. На зрошуваних територіях густота штучного розчленування рельєфу подекуди сягає 4,5-5,5 к/км, глибина розчленування змінюється від 0,8 до 3,5 м.
За останні 100 років лісистість Лєнкоранської низовини зменшилася майже в 4-5 рази. Корінні зміни лісових площ Лєнкоранськоїрівнини і заміна їх однотипними агроценозами або лісонасадженнями, що складаються з однієї-двох деревних порід (каштанолистий дуб, сосна, тополя та ін.), значно посилили інтеграцію видового складу та ярусної структури рослинного покриву.
Знищення лісів, осушення боліт, збільшення зон розселення і щільності населення, зростання посівних площ, коливання рівня Каспійського моря також є причинами зниження кількості й складу первинного тваринного світу Прикаспійської рівнини.
У результаті взаємодії природних і антропогенних факторів північна і північно-східна межі лісу на Лєнкоранській рівнині значно відступили на південь і на південний-захід, що сприяло опустелюванню природних ландшафтів і призвело до зменшення їхньої продуктивності, збільшення засолення ґрунтів.
Зміна природного середовища в зоні прикаспійських рівнин за останні 100-150 років, процес аридизації їхнього клімату збігається з періодом зниження рівня моря. Виявлено, що в результаті зменшення кількості й нерегулярності випадання атмосферних опадів, збільшення відбивної здатності суші, зростання випаровуваності знизилася продуктивність ландшафту, зокрема природного лісовідновлення, що сприяло трансформації деяких ділянок, лісових, лучно-болотних і болотних комплексів.
Галузі знань та спеціальності :
10 Природничі науки::103 Науки про Землю
Галузі науки і техніки (FOS) :
Науки про Землю та суміжні науки про навколишнє середовище
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
510.35 KB
Контрольна сума :
(MD5):130973a4f4a008f27b74e0cd90b62b77
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International