Структурно-генетичні особливості і тенденції розвитку ландшафтів зони прикаспійських рівнин (південно-східно-ширванській, сальянського і ленкоранської)

Исмаилов, М. (2019). Структурно-генетические особенности и тенденции развития ландшафтов зоны прикаспийских равнин (юго-восточно-ширванской, сальянской и ленкоранской). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія, 1(74), 92-96. http://doi.org/10.17721/1728-2721.2019.74.16

Дано характеристику двох основних груп факторів, що впливають на сучасну динаміку ландшафтів: природних і антропогенних. Антропогенні фактори, що беруть участь у динаміці ландшафту, відрізняються більшою інтенсивністю, ніж природні. Природні чин­ники в основному визначають спрямованість динаміки ландшафтів. У структурно-генетичному відношенні сучасний стан ландшаф­тів зони прикаспійських рівнин відрізняється винятковою динамічністю та інтенсивно зростаючим антропогенним навантаженням. Загалом прибережні рівнинні ландшафти досліджуваної території, що вийшли з-під води в недалекому минулому, у зв’язку з пізніми геолого-геоморфологічними процесами мають порівняно молодий плейстоцен-голоценових вік.
Складено графіки зміни річних величин атмосферних опадів за багаторічний період (1873-2000) за деякими метеостанціями дослі­джуваної території’ в зіставленні з приростом річних кілець дерев (1760-2005). Аналіз графіків показав, що, незважаючи на щорічні від­хилення величин атмосферних опадів від норми, у багаторічному ході можна простежити тенденцію до їхнього зменшення. Зістав­лення зміни атмосферних опадів з динамікою річного приросту деревини багаторічних дерев, зрубаних в лісовому ландшафті Лєнко- ранського низкогір’я, які ближче розташовані до прикаспійських рівнин, показало наявність між ними прямої кореляції.
Нами проаналізовані ландшафтні наслідки в основному трьох періодів коливання рівня Каспійського моря: перший період зниження рівня моря (1877-1977), другий період підвищення рівня моря (1977-1998), третій період зниження рівня моря (після 1998 р).
У перший період рівень ґрунтових вод у прибережних болотних, болотно-лугових, болотно-лагунних комплексах знизився, водний режим ґрунтів погіршився, і отримали розвиток напівпустельні й сухостепові рослинні угруповання. У другій період підвищення рівня моря (1977-1988) відбувається значне ослаблення зазначених вище процесів, а в деяких місцях прибережні комплекси залишилися прак­тично під водою, загалом змінилася вся екологічна ситуація в природно-територіальних комплексах. В останній третій період відбу­вається зменшення акваторії Каспійського моря і збільшення площі континентального режиму розвитку ландшафтів.
Установлено приуроченість деяких специфічних елементів ландшафту до районів похованих підняттів. Більш цікавим у цьому ві­дношенні є прогресивне осушення окремих ділянок алювіально-озерно-старічной рівнин під впливом висхідних тектонічних рухів, що локально проявилися, лінійне поширення голофітной рослинності й такироподібних солончаків уздовж зони виходу засолених підзем­них вод по тектонічних розривах, скупчення заростей деревної рослинності на занурених піднятих ділянках річкових долин.
Після здійснення величезних меліоративних заходів на поверхні території’ добре виражено антропогенні форми рельєфу: штучні пасма, зниження, пагорби, тераси, яри, колекторно-дренажна мережа та ін. На зрошуваних територіях густота штучного розчлену­вання рельєфу подекуди сягає 4,5-5,5 к/км, глибина розчленування змінюється від 0,8 до 3,5 м.
За останні 100 років лісистість Лєнкоранської низовини зменшилася майже в 4-5 рази. Корінні зміни лісових площ Лєнкоранськоїрі­внини і заміна їх однотипними агроценозами або лісонасадженнями, що складаються з однієї-двох деревних порід (каштанолистий дуб, сосна, тополя та ін.), значно посилили інтеграцію видового складу та ярусної структури рослинного покриву.
Знищення лісів, осушення боліт, збільшення зон розселення і щільності населення, зростання посівних площ, коливання рівня Кас­пійського моря також є причинами зниження кількості й складу первинного тваринного світу Прикаспійської рівнини.
У результаті взаємодії природних і антропогенних факторів північна і північно-східна межі лісу на Лєнкоранській рівнині значно відступили на південь і на південний-захід, що сприяло опустелюванню природних ландшафтів і призвело до зменшення їхньої проду­ктивності, збільшення засолення ґрунтів.
Зміна природного середовища в зоні прикаспійських рівнин за останні 100-150 років, процес аридизації їхнього клімату збігається з періодом зниження рівня моря. Виявлено, що в результаті зменшення кількості й нерегулярності випадання атмосферних опадів, збі­льшення відбивної здатності суші, зростання випаровуваності знизилася продуктивність ландшафту, зокрема природного лісовід­новлення, що сприяло трансформації деяких ділянок, лісових, лучно-болотних і болотних комплексів.