Теоретико-методологічні аспекти дослідження концепту єдності українства в період російсько-української війни

Маяцький, С. (2025). Теоретико-методологічні аспекти дослідження концепту єдності українства в період російсько-української війни. Українознавчий альманах, (37), 44–51. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.37.6

Стаття присвячена аналізу феномена національної єдності українського народу в умовах повномасштабної війни, розв’язаної російською федерацією проти України. У статті здійснено теоретичне узагальнення та концептуалізація сьогочасного практичного виміру поняття «національна єдність», розглядаючи зміни в світоглядних орієнтирах та безпекових вимірах сучасного українського соціокультурного простору, звертається увага на зміну парадигми національної ідентичності в умовах збройного конфлікту та загрози існуванню державності. Автор аналізує трансформації суспільної свідомості, активізацію історичної пам’яті, зміцнення культурної та мовної консолідації як чинники нової хвилі самоусвідомлення української нації. Поняття єдності українства розглядається як складний міждисциплінарний феномен, що поєднує елементи історичної тяглості, мовної ідентичності, політичної лояльності та культурної цілісності. Ключовим є творення спільного соціокультурного простору як горизонтальної солідарності суспільства, заснованого на ціннісних домінантах національної ідентичності. Важливою підставою подальшого відтворення українства в Україні та за кордоном є субстанційно-духовні надбання й етнонаціональні традиційні виміри, які становлять основу національного буття України та дозволяють відчувати постійний зв’язок із Батьківщиною. Методологічно стаття базується на історико-культурному, соціологічному, дискурсивному та психолого-комунікативному аналізі. У дослідженні, виходячи з теоретико-методологічних розробок в гуманітаристиці, обґрунтувано феномен згуртованості українства в умовах війни як систему світосприймання, «відчуття належності», колективної відповідальності за майбутнє, досвід збереження власної ідентичності, як механізм українського культурозбереження. Значна увага приділяється ролі культури, мистецтва та громадянського суспільства у формуванні спільного символічного простору та стратегії культурного спротиву. Визначено, що єдність українства в умовах війни виявляється не лише як реакція на зовнішню загрозу, але і як свідчення зрілості національного проєкту, що потребує подальшого дослідження у повоєнний період з акцентом на інтеграцію та збереження консолідаційного потенціалу.