ЕПІГРАФ ЯК МАНІПУЛЯТИВНИЙ ЕЛЕМЕНТ НАРАТИВНОЇ ТЕХНІКИ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ ЖІНОЧОЇ ПРОЗИ

БУЦЬ, Ж. (2022). EPIGRAPH AS A MANIPULATIVE ELEMENT OF THE NARRATIVE TECHNIQUE OF MODERN FRENCH WOMEN’S PROSE. Folia Philologica(3), 30–36. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2022/3/4

Запропонована стаття присвячена вивченню художнього наративу сучасної французької прози. Детально аналізуються епіграфи як структурні елементи наративів жіночої прози, які мають маніпулятивні характеристики та впливають на вибудовування відповідних наративів. У дослідженні розглядаються наративні простори сучасних французьких письменниць – Тетяни де Росне та Анʼєс-Мартен Люган. Уперше на матеріалі творів французьких авторів у руслі наратологічних досліджень виявлено маніпулятивні функції окремих структурних елементів художнього простору, що упливають не лише на організацію наративу, а й на наративну техніку сучасної жіночої прози. У статті окреслено основні парадигми вивчення поетики. Окремої уваги заслуговує аналіз вчень художніх наративних просторів, а також механізмів маніпулятивного впливу, зокрема мовленнєвого маніпулювання. Охарактеризовано й описано наративні техніки романів французьких письменниць Т. де Росне та А.-М. Люган. Сформульовано особливості використання епіграфів як структурних елементів наративного простору; описано механізми маніпулятивного впливу відповідних композиційних позицій організації художнього наративу. Зокрема, було виявлено, що письменниці тяжіють до певних наративних технік. Так, наприклад, твори Т. де Росне належать до гетеродієгетичного типу нарації, тоді як А.-М. Люган намагається творити у формі гомодієгетичного типу. Таку диференціацію можна пояснити особистою картиною світу письменниць, оскільки одна з них (А.-М. Люган) тривалий час працювала психологинею, що й зумовило вибір наративної техніки (від першої особи, сфокусованої назовні). Відповідно до типу наративу було обрано й епіграфи до кожного з романів. Отже, для гетеродієгетичного наративного типу епіграфи представляють цитати відомих людей, які імліцитно вказують на сюжет та структуру відповідного наративного простору. Тоді як гомодієгетичний тип нарації тяжіє до вибору цитат здебільшого науковців (переважно З. Фрейда), що сприяє маніпулюванню читачами, оскільки цитування націлено на їхні емоції.