Діалект як елемент образотворення в сучасній япономовній манзі та аніме

Музика О. В. Діалект як елемент образотворення в сучасній япономовній манзі та аніме : кваліфікаційна робота освітнього ступеня «бакалавр» : 035.069 Східні мови та літератури (переклад включно), перша- японська / наук. кер. Ю. С. Кузьменко. Київ, 2025. 68 с.

У бакалаврській роботі розглянуто діалектне мовлення персонажів япономовних анімаційно-коміксних творів, а саме стилістична роль діалекту у формуванні образів таких героїв. Зосередження на експресивній функції, тобто діалекту як рольовій мові допомагає зрозуміти усталені уявлення щодо популярних діалектів у Японії. Вони активно використовуються авторами для увиразнення ідентичності персонажів. Мета роботи полягає в аналізі діалектів як засобів образотворення і порівнянні характеристик діалектних героїв. Обрані методи стилістичного, дискурсивного та соціолінгвістичного аналізу, зіставлення, а також типологічний та описово-аналітичний сприяють всебічному розгляду японських діалектів з фокусом на взаємозв’язок між мовною формою та її функціональним навантаженням у тексті. Відповідно до мети досягається завдання щодо розкриття змісту понять діалекту, «стандартної мови» і «загальнонародної мови» у японському мовознавстві та представляється їх історичний контекст. Також у першому розділі проводиться огляд підходів до класифікації японських територіальних діалектів. У другій частині досліджується специфіка та функції діалектів в аніме та манзі, порівнюються їх образи та відповідно ймовірні характеристики героїв з певним діалектним мовленням. Розглянуто діалекти, які грають помітну експресивну роль: кансайський (осакський), кіотський (Кансай), токійський, Тохоку, Хоккайдо, Кюшю, Хакати (Кюшю), Окінави, Хірошіми (Чюґоку) та Наґої (Чюбу). У третьому розділі представлено аналіз 50 персонажів сучасної анімаційно-коміксної індустрії та підсумовано наслідки експлуатації стереотипізованих образів діалектів. За результатами дослідження доведено вплив вживаного героєм конкретного діалекту на його характеристики у 48 випадках, а винятки, коли кореляції між діалектом і портретом персонажа не співпали, становили 2 приклади. Крім того, серед 50 персонажів знайдено 4 випадки відсутності географічного походження, проте використання певного діалекту, що ще більше посилювало експресивну мету автора у експлуатації образу певного різновиду мови.