М. І. Петров – перший історик нової української літератури (до 185-річчя вченого)
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
15 грудня 2025 р.
Автор(и) :
Александрова, Г.
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Том :
4
Випуск :
97
Початкова сторінка :
75
Кінцева сторінка :
84
Цитування :
[APA 7] Александрова, Г. (2025). М. І. Петров – перший історик нової української літератури (до 185-річчя вченого). Українознавство, 4(97), 75–84. https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.342941
[ДСТУ] Александрова Г. М. І. Петров – перший історик нової української літератури (до 185-річчя вченого). Українознавство. 2025. Т. 4, № 97. С. 75—84. DOI: 10.17721/2413-7065.4(97).2025.342941 (дата звернення: 25.07.2026).
Актуальність. Наукова спадщина Миколи Петрова (1840–1921), професора Київської духовної академії, літературознавця, фольклориста, бібліографа, музейника та церковного історика, сьогодні викликає великий інтерес в українській науці. Визначною працею в інтелектуальній біографії М. Петрова є його «Нариси з історії української літератури XIX століття» (1884). Незважаючи на офіційну заборону української мови, він зробив першу спробу системно оглянути нову українську літературу і представив літературні портрети 39 авторів, завдяки чому праця мала гучний резонанс. Найбільш детальний огляд здійснив М. Дашкевич, доцент Університету Святого Володимира (1888), на замовлення Імператорської академії наук у Санкт-Петербурзі, яка номінувала працю М. Петрова на премію Уварова. Премію розділили між автором і рецензентом. Рецензія була оцінена в літературознавстві набагато вище, ніж «Нариси...» М. Петрова. Але зараз варто перечитати цю працю в новому світлі, відкриваючи її приховані пласти, адже вона містить літературні портрети багатьох маловідомих сьогодні письменників XIX століття – від І. Котляревського до М. Старицького – і показує важливість порівняльних досліджень для історії літератури.
Мета – здійснити аналіз «Нарисів української літератури ХІХ століття» українського вченого Миколи Петрова як праці, що вперше масштабно представляла явище нової української літератури, окреслювала компаративні орієнтири її вивчення і стала імпульсом до нових порівняльних студій.
Висновки. Хоча наукові дослідження М. Петрова були зосереджені переважно на прямому пошуку подібностей (тем, мотивів, художніх прийомів у різних авторів), а в його праці переважали так звані «контактні порівняння», він виявив багато фактів про взаємодію національних і зарубіжних елементів в українській літературі. Варто підкреслити новаторський характер роботи М. Петрова: його наукове мислення охоплювало широке коло питань, включаючи вибір оптимальної методології дослідження українського літературного процесу, виявлення національних особливостей літератури, джерел і динаміки її розвитку, періодизацію літературного процесу, роль запозичень і впливів. Насамперед його заслуга полягала в тому, що він спровокував важливу дискусію, в ході якої були вдосконалені підходи до історії літератури, а його робота дала поштовх новому розумінню літературного процесу в Україні. М. Петров, а за ним і його рецензент М. Дашкевич окреслили поєднання «свого» і «чужого» в українській літературі як взаємопов’язане явище та започаткували порівняльні дослідження, які інтегрували українську літературу в європейський літературний процес як його органічну частину.
Мета – здійснити аналіз «Нарисів української літератури ХІХ століття» українського вченого Миколи Петрова як праці, що вперше масштабно представляла явище нової української літератури, окреслювала компаративні орієнтири її вивчення і стала імпульсом до нових порівняльних студій.
Висновки. Хоча наукові дослідження М. Петрова були зосереджені переважно на прямому пошуку подібностей (тем, мотивів, художніх прийомів у різних авторів), а в його праці переважали так звані «контактні порівняння», він виявив багато фактів про взаємодію національних і зарубіжних елементів в українській літературі. Варто підкреслити новаторський характер роботи М. Петрова: його наукове мислення охоплювало широке коло питань, включаючи вибір оптимальної методології дослідження українського літературного процесу, виявлення національних особливостей літератури, джерел і динаміки її розвитку, періодизацію літературного процесу, роль запозичень і впливів. Насамперед його заслуга полягала в тому, що він спровокував важливу дискусію, в ході якої були вдосконалені підходи до історії літератури, а його робота дала поштовх новому розумінню літературного процесу в Україні. М. Петров, а за ним і його рецензент М. Дашкевич окреслили поєднання «свого» і «чужого» в українській літературі як взаємопов’язане явище та започаткували порівняльні дослідження, які інтегрували українську літературу в європейський літературний процес як його органічну частину.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
5.59 MB
Контрольна сума :
(MD5):bf68bfd3ac40f0065245808da382b7bc
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International