Паратексти до неіснуючих текстів (на матеріалі збірки оповідань Станіслава Лема “Абсолютна порожнеча”)

Бацевич, Ф., & Григорук, С. (2025). Паратексти до неіснуючих текстів (на матеріалі збірки оповідань Станіслава Лема «Абсолютна порожнеча»). Мовні і концептуальні картини світу, (1), 125–141. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2025.1.07

Вступ. У статті аналізується збірка оповідань польського письменника-фантаста, літературознавця, філософа Станіслава Лема “Doskonala próżnia” (“Абсолютна порожнеча”), в якій представлені рецензії на неіснуючі тексти неіснуючих авторів. Мета дослідження – аналіз лінґвальних (семантичних і прагматичних) засобів створення в “тілі” рецензії формально-змістових чинників текстів, які нібито існують. Одне із супровідних завдань дослідження – виявлення семантико-прагматичних засобів моделювання образів авторів неіснуючих текстів.
Методи. Використані методи: описовий, елементи трансформаційної методики структурного методу, методики комунікативно-прагматичного аналізу текстів і дискурсів, а також прийоми лінгвонаратологічного аналізу розповідей про події.
Результати. Виявлено, що лінгвальні втілення формальних і змістових аспектів неіснуючих текстів (попри їхню синтетичність) стосуються засобів: (1) дейксису форми нібито офіційно виданих текстів; (2) сюжетно-змістового дейксису; (3) відтворення змістової частини неіснуючих текстів: (а) семантичні, (б) семантико-прагматичні), (в) комунікативно-прагматичні (або просто прагматичні, оскільки останні виявляються в спілкуванні “автор – потенційний читач”). У текстах оповідань виявляються як особа “рецензента” неіснуючих творів, так і особа істинного автора (С. Лема), який хоч і зрідка, однак “видає” свою присутність.
Висновки. Перспективними вважаємо дослідження комунікативно-прагматичних аспектів створення таких паратекстів, які, зокрема, стосуються: а) співвідношення модусних і модальних аспектів осіб “рецензентів” і “авторів”; б) точок зору “рецензентів” і “авторів”; в) емпатії та напрямків руху їхніх фокусів у “рецензентів” та “авторів”; г) оцінки “рецензентів” і “авторів” текстової історії та її дискурсивного втілення; д) діалогів “рецензента” з “авторами” і читачами; е) дієвими чинниками є також прагматичні аспекти організації мовленнєвих актів і мовленнєвих жанрів оповідань збірки; є) тональнісні аспекти “рецензій” та неіснуючих текстів і, звичайно, лінґвальні засоби втілення неповторного гумору видатного польського письменника і мислителя С. Лема.