Давньогрецька мова епіграфічних пам'яток дорійськими та західно-грецькими діалектами: спільне та відмінне

Звонська, Л. (2026). Давньогрецька мова епіграфічних пам'яток дорійськими та західно-грецькими діалектами: спільне та відмінне. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (1), 46–51. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.39.7

Вступ. У дослідженні розглянуто поширення, локалізацію, класифікацію та специфічні риси груп дорійських та споріднених з ними західно-грецьких діалектів давньогрецької мови; особливості їхніх діалектних алфавітів та писемних пам'яток.
Методи. У процесі наукової розвідки застосовано такі методи: описовий, порівняльно-історичний, діалектологічний, зіставно-типологічний, контекстуальний та метричний аналіз.
Результати. Було описано універсальні та локально специфічні фонетико-морфологічні особливості групи дорійських та західно-грецьких діалектів. Проаналізовано епіграфічні пам'ятки критського, лаконського, аркадського, мегарського, егінського, коринфського, аргоського різновидів дорійського діалекту та фокідського, елейського, ахейського різновидів західно-грецьких діалектів. Виявлено, що окрім спільних діалектних рис, локальні різновиди мають специфічні лексико-граматичні риси, які можуть змінюватися впродовж часу. На прикладі аналізу епіграфічних пам'яток різних періодів розвитку давньогрецької мови (архаїчний, класичний, койне) показано, як залежно від локалізації окремих діалектів та їхнього представлення в літературі відбувалися чи, відповідно, не відбувалися явища впливу аттичного діалекту в класичний період чи явища діалектної уніфікації у часи койне. Встановлено, що групи дорійських та західно-грецьких діалектів виявилися найбільш стійкими в збереженні архаїчних прагрецьких морфо-фонетичних рис у діахронії давньогрецького періоду розвитку грецької мови та порівняно з іншими значними діалектними групами (іонійсько-аттична, еолійська).
Висновки. Аналіз мовних засобів репрезентації діалектних особливостей епіграфічних пам'яток показав як спільні фонетико-морфологічні риси, так і певні лексико-граматичні розбіжності в різних локальних центрах дорійських та західно-грецьких діалектів, які з плином часу (архаїчний, класичний та період койне) виявилися доволі стійкими і зазнали значно менше змін, ніж інші значущі діалектні групи давньогрецької мови (іонійські, еолійські).