Апологія класики крізь призму сучасності в ліриці Максима Рильського
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2025
Автор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Том :
1
Випуск :
68
ISSN :
2520-6346
Початкова сторінка :
56
Кінцева сторінка :
66
Цитування :
[APA 7] Ковалів, Ю. (2025). Апологія класики крізь призму сучасності в ліриці Максима Рильського. Літературознавчі студії, 1(68), 56–66. https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(68).56-67
[ДСТУ] Ковалів Ю. Апологія класики крізь призму сучасності в ліриці Максима Рильського. Літературознавчі студії. 2025. Т. 1, № 68. С. 56—66. DOI: 10.17721/2520-6346.1(68).56-67 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ. У статті висвітлено проблему взаємозв'язку класики й сучасності на прикладі лірики Максима Рильського, його "неокласичних" переконань.
Методи. Методика дослідження полягає в адекватному декодуванні тексту М. Рильського, йдучи від нього, а не від сторонніх літературно-критичних матриць.
Результати. Неполемічний за вдачею поет змушений був дискутувати з опонентами так званої "пролетлітератури", доводити власною творчістю самоочевидні речі, що антична література й культура не суперечать новітній Добі, навпаки - збагачує її, що без знання культурної минувшини неможлива повноцінна культура сьогодення й майбутнього.
Висновки. Лірика Максима Рильського засвідчила тонке чуття життєвих, часто драматичних й трагічних процесів початку ХХ ст., навіть передбачала ймовірні катастрофи при втраті чуття морального імперативу, занурювалася в динаміку урбаністичного побуту, переймалася натурфілософськими візіями природного довкілля, репрезентувала аполлонійську настанову "неокласики" при збереженні й дисциплінуванні кардіоцентризму української поезії, репрезентувала високу культуру художнього мислення й експериментування, поставала активним перехрестям традиції й новаторства.
Методи. Методика дослідження полягає в адекватному декодуванні тексту М. Рильського, йдучи від нього, а не від сторонніх літературно-критичних матриць.
Результати. Неполемічний за вдачею поет змушений був дискутувати з опонентами так званої "пролетлітератури", доводити власною творчістю самоочевидні речі, що антична література й культура не суперечать новітній Добі, навпаки - збагачує її, що без знання культурної минувшини неможлива повноцінна культура сьогодення й майбутнього.
Висновки. Лірика Максима Рильського засвідчила тонке чуття життєвих, часто драматичних й трагічних процесів початку ХХ ст., навіть передбачала ймовірні катастрофи при втраті чуття морального імперативу, занурювалася в динаміку урбаністичного побуту, переймалася натурфілософськими візіями природного довкілля, репрезентувала аполлонійську настанову "неокласики" при збереженні й дисциплінуванні кардіоцентризму української поезії, репрезентувала високу культуру художнього мислення й експериментування, поставала активним перехрестям традиції й новаторства.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
415.58 KB
Контрольна сума :
(MD5):5f85ad2db260b5fefd7df59b20f84b67
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International