ОСОБЛИВОСТІ ТЕМПОРАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОДЕСЬКОГО СПИСКУ «МАЛОГО ЗБІРНИКА ПОВЧАНЬ» ТЕОДОРА СТУДИТА

СТОЯНОВА, Д. (2023). TEMPORAL SYSTEM SPECIFICS OF THE ODESSA COPY OF THE «SMALL CATECHISM» BY THEODORE THE STUDITE. Folia Philologica(5), 46–52. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2023/5/7

У статті розглядаються особливості функціонування майбутнього часу як важливої складової темпоральної системи болгарської мови в епоху болгарського Проторенесансу. Матеріалом дослідження слугував список XVIII ст. «Малого катехізису» візантійського релігійного та суспільного діяча Теодора Студита (759–826 рр.), який входить до складу рукопису № 1/154 з колекції В. І. Григоровича, що зберігається в Одеській національній науковій бібліотеці. У роботі застосовується базовий для дослідження історії мов порівняльно-історичний метод; залучення підходу внутрішньої реконструкції дає змогу встановити внутрішні закономірності розвитку болгарської мови на конкретному часовому етапі. Писемні пам’ятки новоболгарського періоду XVII–XVIII ст. Одеської книгозбірні ще недостатньо описані й потребують ретельного та всебічного вивчення, що детермінує доцільність проведення представленої наукової розвідки. З іншого боку, студіювання рукописів новоболгарської доби допомагає доповнити відомі науці знання про трансформацію форм майбутнього часу, окремі стадії якої залишаються нерозкритими. У роботі проаналізовано зафіксовані в тексті форми майбутнього часу (як прості, так і складені), схарактеризовано їхні структурні, граматичні та функціональні особливості, визначено специфіку вживання форм майбутнього часу в рукописі на основі порівняння з іншими пам’ятками цієї ж епохи. Встановлено, що, всупереч загальній тенденції вживання допоміжного дієслова щетъ, да-конструкцій або скороченого інфінітива як компонентів форм майбутнього часу, в досліджуваному рукописі основними елементами цих форм виступають хотэти та інфінітив; фіксується наявність не властивих болгарській мовній історії сполучень б©д© + інфінітив у функції майбутнього часу; констатується регулярність вживання простих майбутній форм у підрядних реченнях та їх спорадичність у непідрядних (головних складнопідрядних, самостійних); відзначається особливий вплив архаїчної середньоболгарської писемної традиції та церковнослов’янської мови східної редакції на утворення в рукописі форм майбутнього часу.