ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я ТА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І ПРАЦІВНИКІВ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

B. B., U. (2024). FEATURES OF IMPLEMENTATION OF THE RIGHT TO HEALTH PROTECTION AND MEDICAL ASSISTANCE OF MILITARY OFFICERS AND EMPLOYEES OF THE SECURITY SERVICE OF UKRAINE. Social Law(3). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-03-20

Одним із важливих соціальних прав військовослужбовців і працівників Служби безпеки України є право на охорону здоров'я та медичну допомогу. Оскільки питання медичного забезпечення даної категорії осіб стоїть досить гостро та впливає на престижність праці. Належний рівень їх медичного забезпечення є важливим чинником, який впливає на вибір майбутньої професії, де особа, ризикуючи власним життям має розраховувати на надання своєчасної медичної допомоги та медичної підтримки у випадку втрати працездатності. Ризик травмування на посадах в системі Служби безпеки України (державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України) є досить високим, а тому держава на законодавчому рівні має забезпечити вчасне надання медичної допомоги, провести заходи щодо реабілітації тощо. Відтак мета статті розглянути один із важливих соціальних прав військовослужбовців і працівників Служби безпеки України, закріплених на конституційному рівні – право на охорону здоров'я та медичну допомогу. У статті проаналізовано вітчизняне законодавство у розглядуваній сфері, а також погляди науковців з досліджуваного питання. Зазначено, що медичне забезпечення військовослужбовців і працівників Служби безпеки України має більш виражений соціальний захист порівняно з пересічними громадянами нашої держави, що в першу чергу пов’язано зі специфікою їх діяльності, завдяки якій забезпечується захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці, як у мирний час, так і у воєнний період. І як наслідок мають більш високий ризик травматизму та можливості отримати шкоду для здоров’я, відтак мають бути більш захищеними.