ВСУПЕРЕЧ ІМПЕРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ: УКРАЇНОЗНАВСТВО В МУЗЕЯХ НАДДНІПРЯНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Dvorkin, I. (2020). DESPITE IMPERIAL POLICY: THE UKRAINIAN STUDIES IN THE MUSEUMS OF DNIPER UKRAINE IN THE SECOND HALF OF THE 19th – IN EARLY 20th CENTURY. Almanac of Ukrainian Studies(24), 57–61. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2019.24.10

У статті розглядається розвиток українознавчих досліджень в музейних закладах Наддніпрянської України в імперський період. У цей час тут діяла достатньо широка музейна мережа. Музеї створювались та працювали при різноманітних установах – університетах та інших навчальних закладах; наукових інституціях; органах міського та земського самоврядування тощо. Характерною була відсутність цілеспрямованої музейної політики з боку центральної імперської влади. Це призводило до того, що музейні установи часто працювали в умовах недостатнього фінансування і підтримки з боку держави. Імперська політика Росії щодо українського національного руху у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. була спрямована на його обмеження та заборону. Будь-який прояв офіційної українофільської діяльності мав контролюватися та обмежуватися. Водночас, у створенні та подальшій діяльності музейних установ активну участь брала інтелігенція – часто діячі українського національного руху. Всупереч імперській політиці діячі українського національного руху знаходили можливість активно використовувати роботу в культурно-освітніх установах (у тому числі музеях), а також співпраці з ними, задля досліджень у галузі українознавства. Нагромадження українознавчих досліджень було важливим чинником націєтворчих процесів, реалізації “українського проекту”. У статті висвітлюються українознавчі дослідження, що проводились у деяких музеях Києва, Харкова та Чернігова. Ці музеї містили колекції, присвячені українській етнографії, археології та історії. Саме ці музеї, завдяки позиції їхніх працівників, збирали та систематизували колекції з історії та культури України, видавали наукову продукцію на основі своїх зібрань.