ВСУПЕРЕЧ ІМПЕРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ: УКРАЇНОЗНАВСТВО В МУЗЕЯХ НАДДНІПРЯНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
4 лютого 2020 р.
Автор(и) :
Dvorkin, Ihor
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
24
ISSN :
2520-2626
Початкова сторінка :
57
Кінцева сторінка :
61
Цитування :
[APA 7] Dvorkin, I. (2020). ВСУПЕРЕЧ ІМПЕРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ: УКРАЇНОЗНАВСТВО В МУЗЕЯХ НАДДНІПРЯНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. Almanac of Ukrainian Studies, (24), 57–61. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2019.24.10
[ДСТУ] Dvorkin I. ВСУПЕРЕЧ ІМПЕРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ: УКРАЇНОЗНАВСТВО В МУЗЕЯХ НАДДНІПРЯНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. Almanac of Ukrainian Studies. 2020. № 24. С. 57—61. DOI: 10.17721/2520-2626/2019.24.10 (дата звернення: 25.07.2026).
У статті розглядається розвиток українознавчих досліджень в музейних закладах Наддніпрянської України в імперський період. У цей час тут діяла достатньо широка музейна мережа. Музеї створювались та працювали при різноманітних установах – університетах та інших навчальних закладах; наукових інституціях; органах міського та земського самоврядування тощо. Характерною була відсутність цілеспрямованої музейної політики з боку центральної імперської влади. Це призводило до того, що музейні установи часто працювали в умовах недостатнього фінансування і підтримки з боку держави. Імперська політика Росії щодо українського національного руху у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. була спрямована на його обмеження та заборону. Будь-який прояв офіційної українофільської діяльності мав контролюватися та обмежуватися. Водночас, у створенні та подальшій діяльності музейних установ активну участь брала інтелігенція – часто діячі українського національного руху. Всупереч імперській політиці діячі українського національного руху знаходили можливість активно використовувати роботу в культурно-освітніх установах (у тому числі музеях), а також співпраці з ними, задля досліджень у галузі українознавства. Нагромадження українознавчих досліджень було важливим чинником націєтворчих процесів, реалізації “українського проекту”. У статті висвітлюються українознавчі дослідження, що проводились у деяких музеях Києва, Харкова та Чернігова. Ці музеї містили колекції, присвячені українській етнографії, археології та історії. Саме ці музеї, завдяки позиції їхніх працівників, збирали та систематизували колекції з історії та культури України, видавали наукову продукцію на основі своїх зібрань.
Ключові слова :
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
302.87 KB
Контрольна сума :
(MD5):f7be9f95c58dc2930b395b1a84283af2
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International