УКРАЇНЦІ РОЗСОШАНСЬКОГО ПОВІТУ ВОРОНІЗЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У СЕРЕДИНІ 20-Х РР. ХХ СТ.

Скляр, В. (2025). УКРАЇНЦІ РОЗСОШАНСЬКОГО ПОВІТУ ВОРОНІЗЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У СЕРЕДИНІ 20-Х РР. ХХ СТ.. Українознавчий альманах(37), 76–82. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.37.11

Надзвичайно важливе значення у сучасному українознавстві, зокрема і в українській етнологічній науці мають дослідження етнічного складу населення із залученням статистичних матеріалів переписів населення. Це стосується і українських етнічних земель, які опинилися за межами кордонів сучасної України, зокрема і території історичної Слобожанщини. За радянських часів ця наукова проблематика була табуйована, а статистичні матеріали перепису населення 1926 року опинилися у «спецхрані». На високому державному рівні акцентовано увагу на необхідності дослідження українських етнічних земель в Указі Президента України В.О. Зеленського «Про історично населені українцями території Російської Федерації» від 22 січня 2024 року. На основі опрацювання статистичних матеріалів перепису населення 1926 року визначено етнічний склад населення Розсошанського повіту Воронізької губернії, його міського та сільського населення, а також кожної із восьми волостей. Характерною ознакою етнічного складу населення цього повіту, який межував зі Старобільською округою УРСР було тоді домінування за чисельністю українців як у сільській місцевості, так і в урбаністичному середовищі, зокрема і в повітовому центрі – місті Розсош. У шести волостях: Білогірській, Вільховатській, Михайлівській, Підгоренській, Ровенській, Розсошанській рівень частки українців серед усього населення складав від 95 % до 99 %. Переважна більшість росіян повіту зосереджувалися у Новокалитвянській та Павлівській волостях, однак і у цих двох волостях українці складали більшість серед усього населення. Білоруси та євреї були дисперсно розселені на теренах Розсошанщини, і то не у всіх волостях. У результаті політики зросійщення, яку цілеспрямовано проводив радянський режим, від початку 30-х рр. ХХ ст. розгорнулася тотальна мовна та етнічна асиміляція українців на теренах історичної Слобідської України, зокрема і Розсошанщини. Україна не претендує на втрачені українські етнічні землі, але відкидає російські претензії на свою територію у межах міжнародно визнаних кордонів. Досить важливим та перспективним є дослідження етнічного складу населення інших українських етнічних земель, які нині опинилися за межами державного кордону України.