МІЖНАРОДНЕ ВИЗНАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГУМАНІТАРНОЇ НАУКИ ЯК ГОЛОВНИЙ НАУКОВИЙ ЗДОБУТОК ОМЕЛЯНА ПРІЦАКА

Antoniuk, T. (2019). INTERNATIONALLY ACKNOWLEGED UKRAINIAN HUMANITIES AS THE MAIN SCHOLASTIC ACHIEVEMENT OF OMELJAN PRITSAK. Almanac of Ukrainian Studies(23), 87–92. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2018.23.14

Досліджено внесок Омеляна Йосиповича Пріцака (7.04.1919– 29.05.2006) у розвиток закордонних українознавчих студій як важливий чинник консолідації світового українства постколоніальної доби та міжнародного визнання української науки. З’ясовано мотиви становлення вченого як дослідника історії України та творця «Гарвардського чуда». Подано імена вчених – вчителів О. Пріцака, які вплинули на формування його як універсального науковця і патріота, який усвідомив роль науки як основи культури і поступу нації та держави. Проаналізовано організаційні заходи вченого по створенню наукової бази для українознавчих дисциплін, а саме трьох українознавчих кафедр в структурі Гарвардського університету: історії України, українського мовознавства та української літератури. Розкрито принципи організації наукової українознавчої школи О. Пріцака у Гарвардському університеті та концептуальні основи її діяльності, що передбачали світовий рівень розвитку української гуманітарної науки та міжнародне її визнання. Акцентовано увагу на практиці організації наукової діяльності вченими українського зарубіжжя як важливого чинника збереження української ідентичності та консолідації світового українства. Показано роль О. Пріцака у подоланні ізоляції української гуманітарної фундаментальної науки та інтеграції її у світовий культурний контекст. Розкрито особистість вченого як теоретика і практика утвердження національної ідентичності, реального патріота та державотворця, автора моделі академічної української науки за межами України. О. Пріцак підніс українські студії на рівень світової науки, будучи інтелектуальним лідером в утвердженні престижу української гуманітарної науки за кордоном, він вважав цю справу найголовнішою у своєму житті. Відзначено спроби перенесення досвіду організації академічної наукової діяльності в діаспорі на терени материкової України після проголошення незалежності у 1991 році.