Українізаційні тенденції друкованої преси Луганщини 20-х – 30-х рр. ХХ ст.

Ульянова, K. (2016). Українізаційні тенденції друкованої преси Луганщини 20-х – 30-х рр. ХХ ст. Актуальні питання масової комунікації, (20), 61–70. https://doi.org/10.17721/2312-5160.2016.20.61-70

Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз функціонування періодики Луганщини в контексті політики українізації (коренізації), яка запроваджувалась більшовиками в 20-ті – 30-ті рр. ХХ ст. і сприяла формуванню та усвідомленню національної самоідентифікації українського народу. Методи. Поставлені завдання вирішуються методами синхронного аналізу, які дають повну характеристику наукового об'єкта на конкретному етапі історичного розвитку. Оскільки стаття має переважно описовий характер, стрижневими методами наукового дослідження виступають описові (порівняльно-історичний (компаративний) та ретроспективний), у поєднанні з різними прийомами й процедурами наукового аналізу. Результати. Процеси українізації ЗМК, в першу чергу, позначились на функціонуванні періодичних видань, які масово переорієнтовувались на українську мову. Найпродуктивнішим виявився період кін. 20-х – сер. 30-х рр. ХХ ст., коли загалом функціонувало близько 100 українськомовних газетних органів. Однак українськими вони були лише формально, на змістовому рівні ці видання увібрали в себе негативні сторони коренізаційних процесів, основним з яких була орієнтація на масовізм, що на практиці означало зведення ролі журналістики до ідеологічного обслуговування партійно-державного апарату. Курс на українізацію був активно підтриманий національно свідомими силами Донбасу, зокрема творчою інтелігенцію, яка координувалася навколо єдиного на той час журнального видання «Забой» / «Літературний Донбас». Діяльність часопису кін. 20-х – поч. 30-х рр. ХХ ст. позначалася на піднесенні загальнокультурного рівня населення та впливала таким чином на модернізацію національної свідомості луганців. Висновки. Дослідження політики коренізації та її наслідків для пресової діяльності на Луганщині розкриває соціальну природу журналістики загалом, підкреслює її творчий аспект у задоволенні духовно-культурних запитів східноукраїнської спільноти, пов‘язаних із захистом національних інтересів Української держави.