Українізація богослужбового життя у 1917 – на початку 1919 рр.: теоретичні та практичні шляхи втілення

Пшеничний, Т., & Засадна, О. (2020). Українізація богослужбового життя у 1917 – на початку 1919 рр.: теоретичні та практичні шляхи втілення. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, (146), 63–67. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2020.146.11

Суспільно-політичні трансформації, викликані українською революцією 1917–1921 рр., підняли на поверхню повсякденного життя актуальні питання не лише політичного характеру, але й культурного і навіть світоглядного. Змагання за державність не могло залишити на маргінесах людської пам'яті й церковну проблематику, яка значної популярності набула не в 1917 р, а лише в 1918 р. Саме в цьому році зароджується та актуалізується автокефальний рух на українському церковному просторі Наддніпрянщини, члени якого заявили про бажання створити Українську Православну Церкву незалежну від Російської Православної Церкви. Представлено процес українізації літургійного життя як невід'ємну складову автокефального руху. На прикладі діяльності видатних українських композиторів початку ХХ ст. показано їхнє місце у творенні церковних творів українською мовою, які увійшли до української й світової духовної спадщини. Крім того, автори вказують на сплеск просвітницького руху, який був викликаний українізацією церковного життя та його масштаби.