Історико-філософські смисли розвитку ідеї безсмертя в ранньому християнстві

Распопов, Є., Ліщук-Торчинська, Т. & Ємельянова, Ю. (2021). Історико-філософські смисли розвитку ідеї безсмертя в ранньому християнстві. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 2(18), 61–65. https://doi.org/10.17721/sophia.2021.18.12

Християнство як світова релігія відіграло суттєву роль у трансформації колективної і національної свідомостієвропейських народів. Фундаментальні засади формування імортологічних настанов тісно пов'язані з християнством, зокрема з ідеєю безсмертя душі. Незважаючи на відсутність чіткої догматики щодо безсмертя душі у ранньомухристиянстві, як про це неодноразово підкреслювали у власних напрацюваннях такі дослідники, як К. Ламонт,І. Свенцицька (на основі матеріалістичного розуміння буття), а також З. Косідовський, М. Кубланов, А. Кураєв (на основі теологічного підходу), проблема безсмертя душі в процесі трансформації християнства стала основною платформою віровчення.Обґрунтовується, що, починаючи з появи канонічних євангельських текстів, а також ранніх апологетичних творів, концепція безсмертя душі подається як принесений елемент з нехристиянських ідей, зокрема в працях Арнобія,Татіана, Феофілакта Болгарського, Орігена Александрійського. Ідея безсмертя душі набула чіткого формулювання внадрах класичної грецької філософської думки, зокрема, у численних діалогах Платона, напрацюваннях Арістотеля, атакож у творчості неоплатоніків. Незважаючи на ідейне протистояння християнства античній філософії, що малавідмінну від християнського віровчення космогонію, вплив античних ідей безсмертя душі суттєво позначився наосновах християнського світогляду.