Методи дослідження гендерної політики в системі державного управління в межах антропоцентричної парадигми наукового пізнання

Черняхівська, Вікторі; Тихоненко, Олександр

doi:10.17721/2616-9193.2021/13-9/9

Методи дослідження гендерної політики в системі державного управління в межах антропоцентричної парадигми наукового пізнання

Тип публікації :

Стаття

Дата випуску :

2021

Автор(и) :

Черняхівська, Вікторі

Міжрегіональна академія управління персоналом

Тихоненко, Олександр

Мова основного тексту :

Ukrainian

eKNUTSHIR URL :

https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/15101

DOI :

10.17721/2616-9193.2021/13-9/9

Журнал :

Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління

Випуск :

1(13)

ISSN :

2616-9207

Початкова сторінка :

80

Кінцева сторінка :

87

Цитування :

[APA 7] Черняхівська, В., & Тихоненко, О. (2021). Методи дослідження гендерної політики в системі державного управління в межах антропоцентричної парадигми наукового пізнання. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління, (1(13)), 80–87. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2021/13-9/9

[ДСТУ] Черняхівська В., Тихоненко О. Методи дослідження гендерної політики в системі державного управління в межах антропоцентричної парадигми наукового пізнання. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління. 2021. № 1(13). С. 80—87. DOI: 10.17721/2616-9193.2021/13-9/9 (дата звернення: 25.07.2026).

У статті, в межах антропоцентричної парадигми наукового пізнання, досліджено традиційну для української науки державного управління методологію гендерних досліджень. Акцентовано увагу на багатомірності моделі гендера та інтегрованому характері поняття «гендерна політика в державному управлінні». Порушено блок проблем, які кореспондуються із центральною проблемою ефективного використання кадрового потенціалу України, задіяного в системі владно-управлінських відносин на основі високої цінності ідей розбудови правової держави громадянського суспільства та реального забезпечення прав українських громадян на вільний, самодостатній розвиток у всіх сферах суспільного життя незалежно від статі.
Зроблено висновок, що на межі третього тисячоліття ідея людиномірності наукового пізнання набула парадигмальної значущості та утворила підґрунтя для антропоцентричної концепції, яка синтезує світоглядні і наукові дослідження в гармонійну систему знань, ідей та поглядів про людину.
Особливістю методології антропоцентризму визначено спрямування на відшукання концептуальних зв’язків між індивідом, індивідуальністю, особистістю та створення інтегральної системи понять, яка здатна охопити в єдиному синтезі соціальну, психологічну й біологічну специфіку природи людини та її творчої діяльності. Наголошено, що антропоцентрична парадигма наукового знання покликана інтегрувати багатовекторність світоглядного і наукового знання на основі актуалізації морально-етичних та естетичних принципів у стосунках між людьми задля запобігання антигуманних проявів у їхньому повсякденному житті та професійній діяльності.
Доведено, що ефективне функціонування системи державного управління залежить від раціонально виваженої моделі гендерної політики. В основі побудови такої моделі має лежати ідея цілісності системи державного управління у розумінні взаємозалежності політичної влади, репрезентантом якої є політична еліта, державної влади з державним апаратом і системою державної служби, суспільства і громадян.