Єдність Церкви христової в інтерпретації Мужів апостольських

Маланяк, А. (2024). Єдність Церкви христової в інтерпретації Мужів апостольських. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 2(22), 22–26. https://doi.org/10.17721/sophia.2023.22.5

Представлено дослідження окремої та історично сформованої релігії – християнства – про єдність Церкви, розглянуте в інтерпретації Мужів апостольських, які прагнули зміцнити Церкву та підтримати християн, оскільки в ті часи вони потерпали через небезпеку з боку язичницьких переслідувань та єретичних проявів серед громад. Вони внормовували ієрархічний фактор серед церков, які були розпорошені по всіх римських провінціях. У ті часи лише почали з'являтись єпархії у первісній своїй формі, що була запозичена з візантійської, а точніше, ще з давньогрецької моделі, яка регулювала політико-наглядові торговельні відносини, делеговані єпарху (грец. επαρχος), а в Римській імперії – наглядачу (грец. επίσκοπος) у діоцезії (лат. dioecesis). Апостольські учні розробили унікальне ієрархічне наступництво, яке впродовж багатьох століть забезпечувало збереження єдності на теренах тодішнього античного світу. Висвітлено значущість патристичних богословських концепцій та постулатів, які формують церкву Христову, однак виключно як зібрання вірних, для яких важливо розширювати своє особистісне розуміння сотеріології та заповідей, які дав Ісус Христос своїм учням та їх послідовникам.