Водні об’єкти та гідрографічне районування території Литви

Хільчевський, В.К. (2024). Водні об’єкти та гідрографічне районування території Литви. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2(72), 6-16. DOI: https://doi.org/10.17721/2306-5680.2024.2.1

Стаття присвячена дослідженню водних об’єктів та гідрографічного районування території Литви – країни-члена ЄС, однієї з найбільших держав серед трьох балтійських країн. Кліматичні умови (середня річна кількість опадів 656 мм) та рельєф (чергування низовинних рівнин та горбистих височин) сприяли формуванню основної особливості гідрографічної мережі, яка полягає у достатньо високій її густоті (0,99 км/км2). Відносно невелика площа території країни зумовила яскраво виражену транскордонність крупних річок, що належать до басейну Балтійського моря. За наявності близько 29 тис. водотоків на території країни, лише 21 річка має довжину понад 100 км, причому 11 з них – транскордонні. Головний водотік Литви транскордонна річка Нямунас (Німан), яка протікає також на території Білорусі та РФ, займає близько 66 % території країни. Згідно з гідрографічним районуванням на території Литви виділяється 4 райони річкових басейнів: Нямунас, Лієлупе, Вента, Даугава (всі транскордонні). В країни налічується близько 6000 озер, які в основному розташовані в північно-східній частині – в Литовському поозер’ї. Найбільшим серед них є озеро Друкшяй (Дрисвяти), що має площу 44,8 км2. Водосховищ і ставів у країні близько 3400, але лише 340 із них займають площу понад 5 га; більшість штучних водойм було споруджено у другій половині ХХ ст. В країні значну увагу приділяють збереженню водно-болотних угідь. До списку Рамсарської конвенції та природоохоронної мережі країн-членів ЄС (Natura 2000) включено 7 литовських об’єктів. Cтворено низку тельмологічних (водно-болотних) природоохоронних заказників, перелік яких нараховує 107 об’єктів.