БОГДАН ГАВРИЛИШИН: ПОРЯДОК ДЕННИЙ НА ХХІ СТОЛІТТЯ

Hrabovskyj, S. (2017). BOHDAN HAVRYLYSHYN: AGENDA FOR THE 21ST CENTURY. Українознавчий альманах(21), 45–50.

Стаття присвячена основним ідеям і концептуальним розробкам значного вченого та громадського діяча Богдана Гаврилишина (1926-2016). Він був одним із найбільш знаних у світі представників повоєнної української діаспори. Гаврилишин являв собою класичний взірець того, що зветься self-made-men. Одержавши серйозну освіту (як інженерну, так і менеджерську), Гаврилишин став радником багатьох урядів і провідних компаній світу, співзасновником Римського клубу і Світового економічного форуму у Давосі. Найвідомішою працею Гаврилишина стала доповідь Римському клубу під назвою «Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств» (опублікована 1980 року). Вона є стислим, але ґрунтовним аналізом ситуації у тодішньому світі, оглядом нагальних і перспективних проблем, які стояли на глобальному і регіональних рівнях, та абрис середньострокового майбутнього провідних держав світу в залежності від обраних ними сценаріїв розвитку. Сам Гаврилишин говорив, що його життєвий досвід вплинув на методологію «Дороговказів у майбутнє». Адже автор доповіді Римському клубу певні періоди свого життя провів у разюче відмінних одна від одної за типом соціально-політичного й економічного ладу країнах, відтак склав собі уявлення про цивілізацію як про систему взаємодоповнюючих/конкуруючих форм і способів організації суспільного буття. Гаврилишин описував світ не як дихотомію апріорі «хорошого» та «поганого», а як помережане складними візерунками різнобарв’я способів життя, де може існувати чимало «хороших» варіантів, істотно відмінних між собою. Ефективні суспільства, на його думку, можуть бути організовані по-різному, та залишатися ефективними. Адресовані останнім декадам ХХ століття ідеї «Дороговказів у майбутнє» і нині у більшості залишаються актуальними. У ХХІ столітті Богдан Гаврилишин розвинув їх і поглибив критику існуючого стану справ у світі. При цьому Гаврилишин головною проблемою вважав ледь не тотальну «економізацію» світогляду й політичної та господарчої практики, коли робляться спроби зведення всіх суспільних процесів – від виробничих до культурних – до одного виміру, до сьогочасної фінансової доцільності. Автор статті стисло описує ці ідеї, аналізує їхню прогностичну цінність та виправданість критичних закидів. Значну увагу Гаврилишин присвячував проблемам ствердження України як незалежної держави та пошуку оптимальних сценаріїв її розвитку. Стаття у стислому вигляді резюмує погляди Гаврилишина на цю проблематику. Ключові слова: Богдан Гаврилишин, ефективні суспільства, Римський клуб, економічні моделі, сценарії розвитку.