Культурне виробництво в соціальних медіа: ситуаційний аналіз окупованого міста
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2024
Автор(и) :
Соклаков, Максим
Мова основного тексту :
Англійська
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
2 (15)
ISSN :
2616-9975
Початкова сторінка :
49
Кінцева сторінка :
57
Цитування :
[APA 7] Соклаков, М. (2024). Cultural production on social media: case study of occupied town. Українські культурологічні студії, (2 (15)), 49–57. https://doi.org/10.17721/UCS.2024.2(15).10
[ДСТУ] Соклаков М. Cultural production on social media: case study of occupied town. Українські культурологічні студії. 2024. no. 2 (15). P. 49—57. URL: https://doi.org/10.17721/UCS.2024.2(15).10 (date of access: 26.07.2026).
Вступ . З початку повномасштабного вторгнення відбулися значні трансформації в медіаспоживанні українців. Соціальні медіаплатформи використовують як засоби інформаційної війни. Вони відіграють значну роль у культурному виробництві повсякденного контенту на локальних та загальнонаціональних масштабах. Логіка виробництва контенту на соціальних медіаплатформах зумовлює встановлення так званої "цифрової публічної сфери" для впливу на публічну сферу України загалом.
Мета статті – експлікувати можливості використання соціальних медіаплатформ як джерел для дослідження, що дозволяють спостерігати культурне виробництво на окупованих територіях, і таким чином сприяти створенню політик реінтеграції.
Дослідницьке завдання – ідентифікувати встановлені в соціальних медіаплатформах інформаційні інфраструктури, що локалізовані в окупованому місті Бердянську, та з'ясувати принципи культурного виробництва образу міста, зокрема через поняття цифрової публічної сфери.
Методи . Кейс-стаді, аналіз контенту, онлайн-етнографія, наративний і текстовий культурний аналіз, інтердисциплінарний аналіз метаданих та статистичної інформації з мережі, підхід культурної історії – реконструкція логіки матеріальних носіїв та функціювання віртуальних просторів загалом.
Результати . Одночасно існують дві взаємопротилежні інформаційні інфраструктури – українська та російська. Обидві створюють взаємовиключні, але взаємопроникні образи міста, фреймуюючи повсякдення як стан окупації, чи так званого "освобождєнія". Образи міста конституюються засобами культурного виробництва повсякденного контенту в соціальних медіаплатформах. Культурне виробництво йде за логікою економіки уваги.
Висновки . Російські інформаційні війська та окупаційні адміністрації активно використовують соціальні медіаплатформи як інструмент інформаційної війни задля утвердження та легітимації своєї присутності. Однак, водночас з цим, афорданси соціальних медіа зумовлюють появу нових практик спротиву окупації з боку українських громадян. Відкритість мережевого середовища дозволяє українським громадянам під окупацією зберігати зв'язок з українською медіасферою і навпаки. Цифрова публічна сфера зумовлює можливість дослідження трансформацій, що відбуваються в умовах окупації. Нові форми соціального та культурного виробництва виникають у межах мережевого середовища соціальних медіаплатформ, особливо в умовах повномасштабної війни.
Мета статті – експлікувати можливості використання соціальних медіаплатформ як джерел для дослідження, що дозволяють спостерігати культурне виробництво на окупованих територіях, і таким чином сприяти створенню політик реінтеграції.
Дослідницьке завдання – ідентифікувати встановлені в соціальних медіаплатформах інформаційні інфраструктури, що локалізовані в окупованому місті Бердянську, та з'ясувати принципи культурного виробництва образу міста, зокрема через поняття цифрової публічної сфери.
Методи . Кейс-стаді, аналіз контенту, онлайн-етнографія, наративний і текстовий культурний аналіз, інтердисциплінарний аналіз метаданих та статистичної інформації з мережі, підхід культурної історії – реконструкція логіки матеріальних носіїв та функціювання віртуальних просторів загалом.
Результати . Одночасно існують дві взаємопротилежні інформаційні інфраструктури – українська та російська. Обидві створюють взаємовиключні, але взаємопроникні образи міста, фреймуюючи повсякдення як стан окупації, чи так званого "освобождєнія". Образи міста конституюються засобами культурного виробництва повсякденного контенту в соціальних медіаплатформах. Культурне виробництво йде за логікою економіки уваги.
Висновки . Російські інформаційні війська та окупаційні адміністрації активно використовують соціальні медіаплатформи як інструмент інформаційної війни задля утвердження та легітимації своєї присутності. Однак, водночас з цим, афорданси соціальних медіа зумовлюють появу нових практик спротиву окупації з боку українських громадян. Відкритість мережевого середовища дозволяє українським громадянам під окупацією зберігати зв'язок з українською медіасферою і навпаки. Цифрова публічна сфера зумовлює можливість дослідження трансформацій, що відбуваються в умовах окупації. Нові форми соціального та культурного виробництва виникають у межах мережевого середовища соціальних медіаплатформ, особливо в умовах повномасштабної війни.
Ключові слова :
соціальні медіаплатформи культурне виробництво інформаційна війна тимчасово окуповані території України цифрова публічна сфера афорданси соціальних медіа social media platforms cultural production informational warfare temporarily occupied territories of Ukraine digital public sphere social media affordances
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
941.07 KB
Контрольна сума :
(MD5):37478939ad9e13aabed4b770ef8e97df
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International