Еволюція зовнішньополітичної стратегії Республіки Сінгапур в умовах мультиполярного світу
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
16 липня 2025 р.
Автор(и) :
Тезбір, Роксолана Володимирівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Тезбір, Р. В. (2025). Еволюція зовнішньополітичної стратегії Республіки Сінгапур в умовах мультиполярного світу [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7714
[ДСТУ] Тезбір Р. В. Еволюція зовнішньополітичної стратегії Республіки Сінгапур в умовах мультиполярного світу : дис. … доктора філософії : 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії. Київ, 2025. 229 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/7714 (дата звернення: 25.07.2026).
Тезбір Р.В. Еволюція зовнішньополітичної стратегії Республіки Сінгапур в умовах мультиполярного світу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» (29 – Міжнародні відносини). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
У дисертаційній роботі проведено комплексний аналіз еволюції зовнішньополітичної стратегії Республіки Сінгапур відповідно до трансформацій глобального світопорядку. Тематика дослідження є новою для вітчизняної наукової школи та особливо актуальною в контексті трансформування пріоритетів і векторів розвитку української дипломатії.
У дисертації визначено основні фактори, що сприяли налагодженню партнерських відносин Республіки Сінгапур із глобальними акторами міжнародної політики та посиленню впливу країни в регіональному вимірі. Доведено, що трансформація зовнішньої політики Сінгапуру є прикладом ефективного реагування на зміни міжнародної системи та просування національних інтересів незалежно від географічних диспропорцій.
Уперше систематизовано процеси побудови й переформатування векторів зовнішньополітичної діяльності протягом усієї історії державного розвитку Республіки Сінгапур. Особливу увагу приділено трансформаціям зовнішньополітичної стратегії в умовах становлення нового світопорядку. Виокремлення теоретико-концептуальних засад зовнішньої політики створило основу для подальшого дослідження практичної реалізації національних інтересів Сінгапуру в глобальному та регіональному вимірі. Аналіз Стратегії національної безпеки (2004) та Стратегій кібербезпеки (2016, 2021) дозволив з’ясувати вплив міжнародно-політичних аспектів на формування політики протидії безпековим загрозам.
У дисертаційній роботі окреслено траєкторію економічного розвитку Південно-Східної Азії та геополітичні передумови поглиблення інтеграційних процесів у рамках АСЕАН. Розкрито позитивний вплив на Республіку Сінгапур розбудови регіональної архітектури безпеки й активізації співробітництва між країнами, зокрема в контексті посилення безпекової стабільності та додаткових економічних переваг.
Виокремлено роль Сінгапуру в еволюції АСЕАН, насамперед під час року головування країни в організації (2018). Було вдосконалено алгоритм оцінки інтеграційних процесів за рахунок аналізу конкретних реформ, ініційованих урядом Сінгапуру для поглиблення співпраці між країнами-учасницями. Серед ключових факторів посилення політичного впливу держави в регіоні виділено її передові позиції в галузі цифрової торгівлі та ефективну реалізацію фінансово-економічних проєктів у країнах Південно-Східної Азії.
Окрему увагу присвячено розгляду еволюції двосторонніх відносин із Малайзією та Індонезією як територіально найближчими державами та стратегічними партнерами Сінгапуру, які в минулому загрожували стабільному розвитку країни. Доведено, що активізація торгово-економічних відносин сприяла поступовій інтенсифікації політичних контактів, а нинішній рівень взаємодії свідчить про високий ступінь економічної взаємозалежності та тісну координацію в зовнішньополітичній сфері, зокрема в рамках АСЕАН.
У дисертаційному дослідженні розкрито стратегію балансування Республіки Сінгапур між глобальними акторами – США та КНР, що дозволяє зберегти автономність та уникнути односторонньої залежності, однак несе потенційні ризики у випадку загострення відносин між великими державами. Було вдосконалено й доповнено способи аналізу двосторонньої взаємодії Сінгапуру зі США і КНР крізь призму стратегії хеджингу та з урахуванням фактора співробітництва з Тайванем.
Особливу увагу приділено аналізу реалізації економічних і безпекових інтересів Республіки Сінгапур у регіонах, із якими початковий рівень взаємодії був низьким. Так, досліджено трансформацію підходів до налагодження відносин із країнами Африки, Перської затоки та Латинської Америки. Аналіз експортно- імпортної та інвестиційної динаміки дозволив оцінити ефективність зовнішньополітичних інструментів Сінгапуру з посилення впливу в різних регіонах світу. Виокремлено альтернативні інструменти взаємодії з країнами Перської затоки на додаток до традиційного імпорту вуглеводнів. Надано подальшого розвитку дослідженню арктичного вектора зовнішньополітичної стратегії Сінгапуру. Окремо висвітлено роль урядового агентства Enterprise Singapore в реалізації економічних інтересів країни за кордоном, а також її діяльність у міжрегіональних форматах і багатосторонніх організаціях.
Розкрито трансформацію двосторонніх відносин Сінгапуру з окремими політичними акторами (на прикладі Великої Британії, Ізраїлю, РФ та України). Уперше визначено вплив міжнародних конфліктів, зокрема російської агресії проти України та загострення арабо-ізраїльського протистояння, на еволюцію зовнішньополітичних підходів Сінгапуру.
У дисертаційній роботі сформульовано практичні рекомендації щодо можливого запозичення досвіду Сінгапуру в контексті еволюції зовнішньополітичної стратегії України в умовах становлення нового світопорядку.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» (29 – Міжнародні відносини). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
У дисертаційній роботі проведено комплексний аналіз еволюції зовнішньополітичної стратегії Республіки Сінгапур відповідно до трансформацій глобального світопорядку. Тематика дослідження є новою для вітчизняної наукової школи та особливо актуальною в контексті трансформування пріоритетів і векторів розвитку української дипломатії.
У дисертації визначено основні фактори, що сприяли налагодженню партнерських відносин Республіки Сінгапур із глобальними акторами міжнародної політики та посиленню впливу країни в регіональному вимірі. Доведено, що трансформація зовнішньої політики Сінгапуру є прикладом ефективного реагування на зміни міжнародної системи та просування національних інтересів незалежно від географічних диспропорцій.
Уперше систематизовано процеси побудови й переформатування векторів зовнішньополітичної діяльності протягом усієї історії державного розвитку Республіки Сінгапур. Особливу увагу приділено трансформаціям зовнішньополітичної стратегії в умовах становлення нового світопорядку. Виокремлення теоретико-концептуальних засад зовнішньої політики створило основу для подальшого дослідження практичної реалізації національних інтересів Сінгапуру в глобальному та регіональному вимірі. Аналіз Стратегії національної безпеки (2004) та Стратегій кібербезпеки (2016, 2021) дозволив з’ясувати вплив міжнародно-політичних аспектів на формування політики протидії безпековим загрозам.
У дисертаційній роботі окреслено траєкторію економічного розвитку Південно-Східної Азії та геополітичні передумови поглиблення інтеграційних процесів у рамках АСЕАН. Розкрито позитивний вплив на Республіку Сінгапур розбудови регіональної архітектури безпеки й активізації співробітництва між країнами, зокрема в контексті посилення безпекової стабільності та додаткових економічних переваг.
Виокремлено роль Сінгапуру в еволюції АСЕАН, насамперед під час року головування країни в організації (2018). Було вдосконалено алгоритм оцінки інтеграційних процесів за рахунок аналізу конкретних реформ, ініційованих урядом Сінгапуру для поглиблення співпраці між країнами-учасницями. Серед ключових факторів посилення політичного впливу держави в регіоні виділено її передові позиції в галузі цифрової торгівлі та ефективну реалізацію фінансово-економічних проєктів у країнах Південно-Східної Азії.
Окрему увагу присвячено розгляду еволюції двосторонніх відносин із Малайзією та Індонезією як територіально найближчими державами та стратегічними партнерами Сінгапуру, які в минулому загрожували стабільному розвитку країни. Доведено, що активізація торгово-економічних відносин сприяла поступовій інтенсифікації політичних контактів, а нинішній рівень взаємодії свідчить про високий ступінь економічної взаємозалежності та тісну координацію в зовнішньополітичній сфері, зокрема в рамках АСЕАН.
У дисертаційному дослідженні розкрито стратегію балансування Республіки Сінгапур між глобальними акторами – США та КНР, що дозволяє зберегти автономність та уникнути односторонньої залежності, однак несе потенційні ризики у випадку загострення відносин між великими державами. Було вдосконалено й доповнено способи аналізу двосторонньої взаємодії Сінгапуру зі США і КНР крізь призму стратегії хеджингу та з урахуванням фактора співробітництва з Тайванем.
Особливу увагу приділено аналізу реалізації економічних і безпекових інтересів Республіки Сінгапур у регіонах, із якими початковий рівень взаємодії був низьким. Так, досліджено трансформацію підходів до налагодження відносин із країнами Африки, Перської затоки та Латинської Америки. Аналіз експортно- імпортної та інвестиційної динаміки дозволив оцінити ефективність зовнішньополітичних інструментів Сінгапуру з посилення впливу в різних регіонах світу. Виокремлено альтернативні інструменти взаємодії з країнами Перської затоки на додаток до традиційного імпорту вуглеводнів. Надано подальшого розвитку дослідженню арктичного вектора зовнішньополітичної стратегії Сінгапуру. Окремо висвітлено роль урядового агентства Enterprise Singapore в реалізації економічних інтересів країни за кордоном, а також її діяльність у міжрегіональних форматах і багатосторонніх організаціях.
Розкрито трансформацію двосторонніх відносин Сінгапуру з окремими політичними акторами (на прикладі Великої Британії, Ізраїлю, РФ та України). Уперше визначено вплив міжнародних конфліктів, зокрема російської агресії проти України та загострення арабо-ізраїльського протистояння, на еволюцію зовнішньополітичних підходів Сінгапуру.
У дисертаційній роботі сформульовано практичні рекомендації щодо можливого запозичення досвіду Сінгапуру в контексті еволюції зовнішньополітичної стратегії України в умовах становлення нового світопорядку.
Ключові слова :
зовнішня політика стратегія мультиполярнийсвіт Сінгапур АСЕАН інтеграційні процеси національні інтереси національна безпека США КНР баланс сил економічна дипломатія стратегічне партнерство міжнародна система російсько-українська війна. foreign policy strategy multipolar world Singapore ASEAN integration processes national interests national security USA China balance of power economic diplomacy strategic partnership international system Russian-Ukrainian war.
Галузі знань та спеціальності :
29 Міжнародні відносини::291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії
Галузі науки і техніки (FOS) :
Соціальні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
2.37 MB
Контрольна сума :
(MD5):810e711079b0dc721dc692c284d7b4b7
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International