Стратегія сталого міжнародного портфельного інвестування українських інвестиційних фондів

Шморгун І. Ю. Стратегія сталого міжнародного портфельного інвестування українських інвестиційних фондів : дис. … д-ра філософії : 051 Економіка / І. Ю. Шморгун. Київ, 2025. 232 с.

Шморгун І. Ю. Стратегія сталого міжнародного портфельного інвестування українських інвестиційних фондів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 «Економіка». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів формування та реалізації стратегії сталого міжнародного портфельного інвестування українських інвестиційних фондів. Визначено, що раніше інституційні та індивідуальні інвестори були зацікавлені суто у досягненні позитивного фінансового результату за одночасної мінімізації ризиків. Упродовж останніх років ситуація змінюється, коло їхніх інтересів розширюється завдяки досягненню позитивних екологічних, соціальних та управлінських ефектів. На це суттєво впливає все більша увага з боку світового співтовариства до питань сталості, сталого розвитку та екологічних, соціальних та управлінських (ESG) критеріїв. Триваюча війна в Україні, зокрема більшість її негативних наслідків не лише в межах України, а й в інших країнах, вчергове підвищує актуальність аспектів ESG та питань сталого розвитку. Занепад українського фондового ринку та зниження інвестиційної привабливості України також вимагають вагомих змін у цьому напрямі, які мають відбуватися згідно з сучасними трендами та нормами, серед яких урахування ESG-критеріїв і Цілей сталого розвитку.
У рамках роботи розроблено комплексну трифакторну модель оцінки ефективності стратегії сталого міжнародного портфельного інвестування, що дозволяє перейти від традиційного аналізу «ризик–дохідність» до системного врахування екологічних, соціальних та управлінських (ESG) факторів, а також їх впливу на макроекономічний розвиток шляхом одночасної інтеграції фінансових та нефінансових параметрів оцінки, а саме: 1) оцінка дохідності та ризику цінних паперів; 2) вплив ESG-рейтингу (оцінки) та Цілей сталого розвитку, на яких фокусується компанія-емітент цінних паперів, на рівні дохідності та ризику; 3) оцінка ефектів від реалізації стратегії суб’єктами господарювання для національної економіки.
У дисертації запропоновано авторське визначення поняття «стале міжнародне портфельне інвестування», сформульоване як процес вкладення коштів суб’єктами інвестиційного ринку шляхом придбання вітчизняних та іноземних цінних паперів емітентів, що ведуть підприємницьку діяльність з дотриманням екологічних, соціальних та управлінських (ESG) критеріїв, а також Цілей сталого розвитку з метою максимізації прибутку за мінімізації̈ рівня ризику, водночас сприяючи створенню довгострокових сталих цінностей.
Формалізовано організаційно-економічні основи періодизації формування та становлення сталого міжнародного портфельного інвестування, починаючи з етапу формування концепції ESG (60–70-ті роки ХХ століття) до сучасного етапу національного та регіонального регулювання сталого інвестування (2020-ті роки – дотепер), що дозволяє систематизувати еволюцію принципів сталого міжнародного портфельного інвестування, виявити закономірності переходу від добровільного до нормативно врегульованого підходу та врахувати регіональні особливості розвитку.
На основі процесного підходу до кількісно-якісної оцінки сталого міжнародного портфельного інвестування шляхом поєднання аналізу трьох сегментів функціонування сучасного ринку інвестиційних ресурсів – ринків прямих іноземних інвестицій, фінансових активів та сталих фінансових активів виокремлено сучасні тенденції сталого міжнародного портфельного інвестування, які включають: посилення регуляторного контролю та стандартів прозорості сталого інвестування; перехід від етичного інвестування до інтеграції ESG у інвестиційну стратегію; зменшення обсягів глобальних чистих інвестиційних потоків до сталих інвестиційних фондів; домінування стратегії корпоративної участі та дій акціонерів серед стратегій сталого інвестування; збільшення кількості сталих інвестиційних фондів та їхня концентрація в Європі та США; переважання зелених облігацій на ринку GSSS облігацій, зменшення інтересу до соціальних облігацій. Виявлені тенденції дозволили краще відобразити динаміку ринку сталого міжнародного портфельного інвестування, виявити домінуючі тенденції та адаптувати інвестиційні стратегії до актуальних глобальних змін.
Визначено етапи та особливості становлення діяльності інвестиційних фондів в Україні від початкового етапу (1991–2001 роки) до етапу адаптації до сучасних викликів (від 2020 року і дотепер), що забезпечують поглиблене розуміння інституційного середовища фондового ринку України, його трансформації в умовах глобалізації та поступової інтеграції в нього елементів сталого інвестування. З’ясовано, що до інститутів спільного інвестування в Україні належать корпоративні та пайові інвестиційні фонди; ключовими інвесторами українських ІСІ є юридичні та фізичні особи-резиденти; перші прояви сталих практик серед українських інвестиційних фондів відмічено в період 2015–2019 років.
Проведено факторний аналіз бізнес-середовища діяльності інвестиційних фондів в Україні з врахуванням Цілей сталого розвитку за алгоритмом, що включає послідовність етапів, а саме: 1) проведення PESTEL-аналізу для оцінювання макросередовища; 2) імплементація інструментів маркетингового аналізу для врахування факторів мікросередовища; 3) побудова матриці SWOT з метою впровадження отриманих результатів для розроблення стратегічних рекомендацій. Запропонований алгоритм стратегічно орієнтований та враховує вплив сучасних умов господарювання на принципах сталого розвитку динамічного ринкового середовища та є порівняно ефективнішим з існуючим класичним поетапним аналізом.
На основі результатів опитування експертів виявлено ключові аспекти функціонування інвестиційних фондів в Україні, а саме: лише приблизно 10% усіх інвестиційних фондів в Україні нині є активними гравцями на ринку, вкладаючи залучений капітал у класичні фінансові активи; частка венчурних фондів у загальній структурі ІСІ в Україні складає близько 90%, і переважна більшість з них створюються під окремі підприємства з метою оптимізації оподаткування та/або реструктуризації і фінансування бізнесу; значні обсяги коштів від резидентів та нерезидентів залучаються в українські військові облігації, які є ключовим інвестиційним інструментом на сучасному українському фондовому ринку та складають левову частку у структурі інвестиційних портфелів українських інвестиційних фондів; основними методами та засобами залучення нових клієнтів для інвестування в українські інвестиційні фонди є диджитал-маркетинг, маркетинг у соціальних мережах (SMM), партнерські схеми, участь у конференціях, семінарах та інших профільних заходах, членство в асоціаціях, реклама на профільних сайтах. Також визначено, що основна причина нинішньої відносної пасивності українського ринку портфельного інвестування, зокрема ринку сталого інвестування, полягає у продовженні повномасштабної війни РФ проти України. Проте в міру поступової інтеграції України до складу ЄС є висока ймовірність формування попиту на сталі інвестиції шляхом адаптації українського законодавства у сфері сталого фінансування та інвестування до європейських норм. Визначено основні етапи та послідовність розробки стратегії сталого міжнародного портфельного інвестування з урахуванням аспекту сталого розвитку, а саме: 1) постановка цілей інвестування і вибір типу інвестиційного портфеля; 2) вибір стратегії сталого інвестування; 3) відбір інвестиційних інструментів у контексті сталого розвитку; 4) оцінка ризиків та очікуваної дохідності об’єктів інвестування; 5) формування міжнародного інвестиційного портфеля в контексті сталого розвитку та вибір стратегії управління; 6) оцінка економічної ефективності прийнятих рішень. Запропонована послідовність етапів забезпечує систематизацію та наукове узагальнення процесу ухвалення рішень щодо сталого міжнародного портфельного інвестування, інтеграцію екологічних, соціальних та управлінських (ESG) критеріїв в інвестиційну практику, а також забезпечує практичну основу для формування ефективних інвестиційних портфелів на глобальному ринку.
Проведено оцінювання ефективності стратегії сталого міжнародного портфельного інвестування на основі застосування кореляційного аналізу з урахуванням ESG-рейтингу (оцінки) та Цілей сталого розвитку, на яких фокусуються компанії-емітенти цінних паперів, а також параметру «дохідність- ризик». Отримані результати аналізу засвідчили позитивну кореляцію між рівнем очікуваної дохідності та рівнем ризику цінних паперів, а також між рівнем очікуваної дохідності та ESG-рейтингом (оцінкою). При цьому кореляція між іншими параметрами моделі настільки наближена до нуля, що дає можливість зробити висновок про відсутність взаємовпливу між ними.
Досліджено методичні підходи до розробки та реалізації стратегії сталого міжнародного портфельного інвестування в Україні для таких груп суб’єктів, як органи державної влади, інвестиційні фонди й компанії з управління активами, суб’єкти господарювання, що уможливлює обґрунтування доцільності імплементації стратегічних заходів: для органів державної влади: запровадження стимулів для реалізації зелених проєктів; формування законодавчої бази для емісії та обігу зелених та соціальних облігацій; розвиток ESG-стандартів для регуляторів; підтримка освіти та підвищення рівня фінансової грамотності населення; для суб’єктів господарювання: впровадження ESG-практик у бізнес-процеси; залучення капіталу шляхом емісії корпоративних зелених і соціальних облігацій; урахування європейських регулятивних вимог щодо звітності про сталий розвиток та ESG-практик; для інвестиційних фондів та компаній з управління активами: розроблення й впровадження сталих міжнародних інвестиційних портфелів; підвищення усвідомлення актуальності та перспективності сталого міжнародного портфельного інвестування. Встановлено, що успішна реалізація стратегії сталого міжнародного портфельного інвестування позитивно впливатиме на політичне, економічне та соціальне середовище в Україні.