ПОЧАЇВСЬКИЙ ДУХОВНИЙ ОСЕРЕДОК ЯК ЧИННИК ЗГУРТУВАННЯ УКРАЇНЦІВ XVIII – ПОЧАТКУ XIX СТ.

Bochkovskaya, V. (2018). ПОЧАЇВСЬКИЙ ДУХОВНИЙ ОСЕРЕДОК ЯК ЧИННИК ЗГУРТУВАННЯ УКРАЇНЦІВ XVIII – ПОЧАТКУ XIX СТ.. Almanac of Ukrainian Studies(22), 77–82. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2017.22.13-1

У статті шляхом аналізу репертуару Почаївської друкарні XVIII – початку XIX ст., мови видань, їх оформлення та контактів з іншими видавничими осередками визначено роль Почаївського монастиря як осередку згуртування українців. Зроблено висновок, що найбільш продуктивним у діяльності Почаївської друкарні був її уніатський період - XVIII – початок XIX ст. Характерними особливостями друкарства цього часу були: різноманітний репертуар книг, який включав духовну і світську літературу різних християнських конфесій, оригінальні і перекладні твори релігійно-моралізаторського змісту, багатомовність видань, їх високий мистецький рівень. Діяльність Почаївської друкарні виходила за вузько конфесійні межі. Подібно до того, як київські видання використовувалися не тільки православними, але й католиками візантійського обряду, так і почаївські видання поширювалися серед православного населення України. Безсумнівною заслугою цього культурно-духовного осередку стало те, що він продовжив традицію друкування україномовних видань в умовах, коли Києво-Печерська друкарня була позбавлена такої можливості під тиском указів російських світських і церковних властей. Попри різну конфесійну належність, існували тісні контакти між Почаївським уніатським та Києво-Печерським православним видавничими осередками. Це засвідчувало духовну єдність українських земель попри державні кордони, релігійні та адміністративні перепони світських і церковних властей