АЛІТЕРАЦІЙНА КОМБІНАТОРИКА СИНЕСТЕЗІЙНИХ МЕТАФОР В УКРАЇНСЬКІЙ ТА НОВОГРЕЦЬКІЙ ПОЕЗІЇ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

ГЕРАСІМОВА, І. (2025). ALLITERATIVE COMBINATORICS OF SYNAESTHETIC METAPHOR IN UKRAINIAN AND MODERN GREEK POETRY OF THE LATE 19TH – EARLY 20TH CENTURIES. Folia Philologica(10), 42–50. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2025/10/5

Стаття присвячена вивченню алітераційної комбінаторики синестезійних метафор у віршованих текстах українських і новогрецьких авторів кінця ХІХ – початку ХХ століття з позицій артикуляційного підходу. В результаті застосування заявленого вектора дослідження розкрито роль алітерації як фонетичного механізму, що не створює в метафорах нового міжсенсорного переходу, а стабілізує та інтенсифікує вже сформовану в них синестезійну модель. Розроблено зіставно-типологічну методику аналізу алітераційної комбінаторики синестезійних метафор у двох лінгвокультурах, яка ґрунтується на поєднанні здобутків артикуляційної фонетики, фоностилістики та когнітивної семантики. Алітераційні комбінації розглянуто за місцем і способом творення приголосних, типом артикуляційної напруги, ступенем сонорності та характером кластеризації. Запропоновано критерії для розмежування міжмодальних переходів (власне синестезії) та когнітивних механізмів фонетичного підсилення, яке дозволило описувати алітерацію як смислоутворювальний синестезійний образ. У цьому полягає наукова новизна отриманих результатів. Доведено, що повторювані артикуляційно тотожні приголосні функціонують як маркери візуально-акустичних, візуально-смакових, візуально-соматичних, акустично-соматичних і акустично-смакових моделей синестезійних метафор, забезпечують їх іконічну когерентність. Зроблено висновок про те, що артикуляційна організація віршованого тексту сприяє творенню синестезійної образності й виконує не декоративну, а когнітивно-семантичну функцію. Водночас зафіксовано, що попри наявність спільних когнітивних принципів алітераційної організації синестезійних метафор, фонетичні стратегії цих комбінацій залишаються відмінними, зумовленими специфікою української та новогрецької фонетичних систем. Отримані результати розширюють уявлення про роль фонетичного рівня в поетичній синестезії та окреслюють перспективи подальших типологічних досліджень звуко-образної організації символістського вірша.