КОНЦЕПТ БОЛЮ ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ ФРУСТРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ СВІТЛАНИ ЙОВЕНКО)

СМАГЛІЙ, І., ПЕРИНЕЦЬ, К. (2022). PAIN CONCEPT AS REPRESENTATION OF FRUSTRATED PROCESSES OF LINGUISTIC PERSONALITY: A CASE STUDY OF SVITLANA YOVENKO'S POETIC WORKS. Folia Philologica(3), 75–81. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2022/3/11

У статті розглянуто особливості вираження концептосфери мовної особистості в ліричних творах української поетеси Світлани Йовенко. Концептосфера мовної особистості формується на етапі концептуалізації та категоризації, на якому картина світу конструюється за допомогою мови, а її репрезентація знаходить вираження на вербально-семантичному рівні, декодування якого відбувається завдяки аналізу індивідуального лексикону персонажа. У концептосфері відображаються різні фізичні та психологічні стани, характерні для образу мовної особистості. Одним із її домінантних психологічних станів, що транслюється через вербально-семантичний рівень, є біль як універсальна ознака деструктивної взаємодії організму та довкілля. Способами його подолання стають захисні механізми, представлені у психології інтроєкцією, проєкцією, ретрофлексією та конфлюєнцією. Поезія С. Йовенко яскраво репрезентує конструювання образу мовної особистості. Виявлено, що основою у створенні картини світу її творчості стає концептосфера БІЛЬ, яка всеохопно презентує негативний стан мовної особистості як на фізичному, так і на психологічному рівнях. Концептосфера БІЛЬ ґрунтується на основі категоріально-лексичних сем, що репрезентують стан фрустрації мовної особистості. Концептосфера формується за допомогою оприявлення захисних механізмів, унаочнених через конфлюєнтний та проєктивний вектори у віршах С. Йовенко. Конфлюєнтний вектор стану мовної особистості в поезії авторки, що домінує за широтою семантичного оприявлення та повнотою характеристик, представлений через субстанціональну (лексика на позначення простору, предметності, онтичності), процесуальну семантику лексем. Проєктивний вектор знаходить відображення через субстанціональну (онтична, абстрактна), процесуальну семантику, акцентуючи на діях, ознаках, почуттях об’єкта.