КОМПОЗИЦІЯ І РИТОРИЧНІ СТРАТЕГІЇ ІСПАНСЬКОЇ АВТОРСЬКОЇ КОЛОНКИ: ¿RES NON VERBA?

Артемова, Л. (2023). COMPOSITION AND RHETORICAL STRATEGIES OF THE AUTHOR'S COLUMN: ¿RES NON VERBA?. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(1), 5–8. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2023.33.01

У цій статті розглянуто іспанську авторську газетну колонку у ключі базових понять класичної риторики як міждисциплінарної науки, яка на сучасному етапі дозволяє поєднувати "лінгвістику виразності" з розглядом мовного матеріалу у світлі комунікативно-дискурсивної парадигми. Авторська колонка є прикладом "журналістики думок", де тематичне різнобарв’я, стилістична оригінальність, мовна креативність зумовлена постаттю журналіста з його думками, ідеями, позиціями і кінцевою ціллю, яка визначає характер відбору риторичних стратегій, аргументів, композиційної організації з тим, щоб вплинути на сприйняття читача і створити дискурс переконливості. Цього разу ілюстративним матеріалом послугували короткі колонки Мануеля Вісента, відомого сучасного іспанського письменника і багаторічного журналіста "El País". Виявлено, що при продукуванні аналітичного тексту відбувається взаємопроникнення наміру, аргументів inventio, порядку викладення матеріалів dispositio за допомогою відповідних дискурсивно-експресивних засобів еlocutio. Подібно до неможливості відмежувати ці три риторичні операції як суто послідовні у лінійному творчому процесі, так само res і verba не є абсолютно роз’єднаними поняттями, їх можливо варіативно комбінувати, оскільки дискурс вибудовується за координатами інтегрування у гетерогенну, неоднорідну мережу текстів, де площини res і verba часто сплітаються в одну, спільну мовну тканину. Саме такого характеру публікацій вимагає сучасний вибагливий читач, який вже не є "пасивним отримувачем" інформації. Журналіст має апелювати до його розуму, емоцій, почуттів, пам’яті, щоб "здивувати" його, а значить еlocutio виходить за межі простої "окраси" мовлення, і повертає нас до слова, процесу їх логічного, контекстуального відбору, поєднання, злиття у контексті для створення у своїй композиційній цілісності сили, дієвості й переконливості статті.