ВИРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЧЕРЕЗ СЕМАНТИЧНІ ОБРАЗИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ ПЕРІОДУ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
30 грудня 2025 р.
Автор(и) :
БУРИГІН, Богдан
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
10
ISSN :
2786-5908
Початкова сторінка :
28
Кінцева сторінка :
34
Цитування :
[APA 7] БУРИГІН, Б. (2025). ВИРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЧЕРЕЗ СЕМАНТИЧНІ ОБРАЗИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ ПЕРІОДУ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ. Folia Philologica, (10), 28–34. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2025/10/3
[ДСТУ] БУРИГІН Б. ВИРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЧЕРЕЗ СЕМАНТИЧНІ ОБРАЗИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ ПЕРІОДУ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ. Folia Philologica. 2025. № 10. С. 28—34. DOI: 10.17721/folia.philologica/2025/10/3 (дата звернення: 25.07.2026).
У статті розглянуто особливості вираження національної ідентичності в українському літературному дискурсі періоду гібридної війни. Проаналізовано, як сучасні художні тексти акумулюють у собі комплекс семантичних образів, що відображають досвід опору, травматичну пам’ять, емоційні стани спільноти та процес внутрішньої консолідації українського суспільства в умовах постійної загрози. Наголошено, що мовні образи, символи, алюзії та метафоричні структури виконують роль маркерів національної суб’єктності, адже дозволяють поєднувати індивідуальні переживання із ширшими культурними й історичними смислами. Література постає як простір формування спільної ідентичності через актуалізацію глибинних культурних кодів, переосмислення воєнного досвіду та відтворення ключових цінностей, які визначають українську спільноту в сучасних реаліях. Такий підхід дає змогу простежити, як у художніх текстах формуються наративи стійкості, гідності, солідарності та самоусвідомлення, що посилюються в умовах війни та постійного інформаційного тиску. Особливу увагу приділено тому, як автори поєднують особистісний досвід із колективними смислами, створюючи багатовимірний образ України, що веде боротьбу за збереження свого культурного, мовного й історичного простору. Виокремлено значення метафоричних моделей, концептів історичної пам’яті та мовних практик, через які відтворюється національний характер і конструюється наратив неперервності культурної традиції. У роботі підкреслено, що український літературний дискурс у період гібридної війни набуває функції культурного опору, а семантичні образи стають дієвим інструментом підтримки ідентичності, формування стійкого національного самосприйняття та переосмислення місця української культури у глобальному контексті. Додатково підкреслюється, що зростання інтенсивності символічних практик у літературі сприяє зміцненню почуття спільності та поглибленню ціннісної єдності суспільства.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
425.55 KB
Контрольна сума :
(MD5):e9283813e45d18b0d3d98fd56fde6e89
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International