Психологічні чинники суб’єктивного благополуччя осіб з порушеннями слуху

Миколюк Д. О. Психологічні чинники суб’єктивного благополуччя осіб з порушеннями слуху : дис. … доктора філософії : 053 Психологія / Миколюк Діана Олександрівна ; наук. кер. Н. М. Дембицька. Київ, 2025. 283 с.

Актуальність дослідження зумовлена недостатньою кількістю емпіричних робіт, що комплексно вивчають вплив позитивних (соціальна підтримка, самоприйняття, сімейна підтримка та ін.) та негативних чинників (емоційний гандикап, аудизм) на суб’єктивне благополуччя осіб із порушеннями слуху в Україні. Військовослужбовці з такими порушеннями зазнають подвійного навантаження: сенсорної дезадаптації та стресу в екстремальних умовах. Результати дослідження важливі для вдосконалення надання психологічної допомоги даній категорії осіб.
Мета дослідження – теоретично та емпірично визначити психологічні чинники суб’єктивного благополуччя осіб з порушеннями слуху. Об’єкт дослідження – суб’єктивне благополуччя. Предмет дослідження – психологічні чинники суб’єктивного благополуччя осіб з порушеннями слуху.
Для досягнення мети були поставлені наступні дослідницькі завдання:
1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми суб’єктивного благополуччя, зокрема в осіб з порушеннями слуху, на основі чого створити теоретичну модель психологічних чинників суб’єктивного благополуччя в осіб з порушеннями слуху.
2. Емпірично визначити суб’єктивне благополуччя в осіб з порушеннями слуху.
3. Виокремити емпірично психологічні чинники суб’єктивного благополуччя в осіб з порушеннями слуху.
4. Розробити рекомендації щодо надання психологічної підтримки військовослужбовцям та особам з пізньою втратою слуху.
Для досягнення дослідницької мети були застосовані такі методи: теоретичні: аналіз, синтез, індукція, дедукція, класифікація, порівняння, узагальнення та теоретичне моделювання. Анкетування: для визначення окремих соціальних та демографічних показників. Психодіагностичні методи: багатовимірна шкала соціальної підтримки (Г. Зімет); шкала самооцінки М. Розенберга; шкала задоволеності життям Е. Дінера; опитувальник «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенка, в адаптації С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки, Т.В.Зайчикової); 6-шкальна методика «Шкали психологічного благополуччя» К.Ріфф; проективний тест М. Куна, Т. Макпартленда «Хто Я»; опитувальник гандикапу в дорослих з порушеннями слуху. Статистичні методи: описові: визначення середніх. Перевірка нормальності: критерій Шапіро-Уілка. Порівняльні: U-критерій Манна-Уітні, однофакторний дисперсійний аналіз, критерій Крускала-Уолліса. Кореляційний аналіз: для дослідження зв’язків між змінними. Факторний аналіз: Oblimin-ротація. Множинний регресійний аналіз. Обробка даних здійснювалася в Jamovi 2.4.14 та Microsoft Excel.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше: сформульовано визначення суб’єктивного благополуччя для осіб із порушеннями слуху у вузькому та широкому розумінні. Запропоновано теоретичну модель психологічних чинників суб’єктивного благополуччя в осіб з порушеннями слуху. Застосовано опитувальник Hearing Handicap Inventory for Adults (HHIA) авторства C. W. Newman, B. E. Weinstein, G. P. Jacobson & G. A. Hug на українській вибірці для визначення рівня соціального та емоційного гандикапу в осіб з порушеннями слуху (надійність визначено за допомогою критеріїв α Кронбаха та ω МакДональда). Визначено факторну структуру суб’єктивного благополуччя осіб з порушеннями слуху, що включає такі латентні фактори: «Психологічне благополуччя», «Соціальна підтримка», «Гандикап», «Психологічний дистрес» та «Агресивність». Визначено вираженість суб’єктивного благополуччя в осіб із порушеннями слуху: низька, помірна і висока. Емпірично підтверджено, що ключовими особистісними психологічними чинниками суб’єктивного благополуччя осіб з порушеннями слуху є «самоприйняття», «самооцінка». А провідним соціально-психологічним чинником є «соціальна підтримка». Створено психоедукаційний лист психологічної підтримки військових із порушеннями слуху.
Дисертація містить 3 розділи. У першому розділі проведено аналіз наукових джерел, присвячених поняттям «суб’єктивне благополуччя», «якість життя», «задоволеність життям» та їх взаємозв’язку. Окреслено основні психологічні чинники, що визначають суб’єктивне благополуччя в осіб з порушеннями слуху, запропоновано авторське визначення суб’єктивного благополуччя в осіб із порушеннями слуху та побудована теоретична модель дослідження психологічних чинників суб’єктивного благополуччя цих осіб.
У другому розділі дисертаційного дослідження здійснено обґрунтування вибору психодіагностичного інструментарію для проведення емпіричного дослідження психологічних чинників суб’єктивного благополуччя осіб з порушеннями слуху та надано характеристику вибірки досліджуваних. У дослідженні взяли участь 270 осіб із порушеннями слуху, з яких 51- цивільні, а 219 – військові.
Третій розділ дисертації містить результати статистичного аналізу даних емпіричного дослідження, проведеного у 2023-2024 роках. Основні результати дослідження наступні: військовослужбовці з порушеннями слуху виявляють вищі рівні тривожності та ригідності порівняно з цивільними. За результатами шкали задоволеності життям Е. Дінера, жінки з порушеннями слуху виявили вищий рівень задоволеності життям, ніж чоловіки. За культурною ідентичністю найвищі показники задоволеності життям спостерігалися серед опитаних із глухою ідентичністю. Найвищий рівень самооцінки мають опитані юнацького віку, досліджувані з ранньою втратою слуху та цивільні опитані. Учасники дослідження юнацького віку демонструють найвищі результати за шкалами автономії, особистісного зростання, позитивних стосунків та самоприйняття. Емоційний та соціальний гандикап є більш вираженими у цивільних опитаних. Найкраща соціальна підтримка, сімейна підтримка та підтримка друзів виявлені в опитаних середнього дорослого віку та осіб з пізньою втратою слуху. Рівень соціальної підтримки та підтримки друзів є найвищим в опитаних з глухою ідентичністю.
Проєктивний тест «Хто Я» М. Куна та Т. МакПартленда виявив різні типи ідентичностей та самоставлення в опитаних з порушеннями слуху.
У результаті факторного аналізу було виділено п’ять факторів: «Психологічне благополуччя», «Соціальна підтримка», «Гандикап», «Психологічний дистрес», «Агресивність». За результатами кластерного аналізу досліджувані з порушеннями слуху були розподілені на три групи: з низьким, помірним і високим рівнем вираженості суб’єктивного благополуччя.
Множинний регресійний аналіз показав, що значущими особистісними психологічними чинниками є «самоприйняття», «самооцінка», а єдиним статистично значущим соціально-психологічним чинником є «соціальна підтримка».
Надано також рекомендації для психологів щодо психологічної підтримки військовослужбовцям та особам з пізньою втратою слуху та представлено авторський психоедукаційний лист підтримки для військовослужбовців з порушеннями слуху.
Практична значущість отриманих результатів:
Отримані результати можуть бути використані для розробки ефективних програм психологічної реабілітації військовослужбовців з порушеннями слуху. Дані дослідження можуть стати основою для розробки державних програм, спрямованих на підвищення якості життя та створення інклюзивного простору для осіб із порушеннями слуху. Рекомендації щодо застосування психотехнік стануть в нагоді психологам, що працюють з клієнтами з набутими порушеннями слуху. Авторський психоедукаційний лист для військовослужбовців із порушеннями слуху сприятиме наданню психологічної підтримки цій категорії осіб. Теоретичні та практичні розробки даного дисертаційного дослідження можуть стати корисними для створення спеціального курсу у закладах вищої освіти психологічного