Українська інтелектуальна еліта польського походження в національно-визвольному русі другої половини ХІХ – поч. ХХ ст.

Гирич, І. (2024). Українська інтелектуальна еліта польського походження в національно-визвольному русі другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. Київські полоністичні студії, 40, 252–279. https://doi.org/10.17721/psk.2024.40.252-279

У статті йдеться про суспільно-політичні плюси виховання інтелектуальної еліти українського національно-визвольного руху, яка мала польське цивілізаційне виховання перед тим, як стати українськими діячами. Автор наголошує на думці, що належність до виховання європейського колу народів, якими були поляки, дозволяли українцям польського походження у формуванні ідеї політичної окремішньості України як серед осіб подібного походження, так і для етнічних українців. Останні перебували під ідейними впливами російської лівої і правої політичної думки і швидше ставали політичними росіянами, сприймаючи постулати їхньої національної ідеї з постулатом про «єдиний русский народ». Натомість українці польського походження виступали за збудування мовно-культурного кордону між Україною і Росією та Польщею; мислили категоріями майбутньої незалежної української держави; формували думку про українську політичну націю, яка формуючися на українській етнічній основі мала включати до себе і інші етноси, що мешкають на українській землі.
Автор пише про дві генерації українських діячів польськокультурного походження на Наддніпрянській Україні: 1) громадівців 1860-х – 1880-х років другого українофільського етапу визвольного руху; 2) діячів третього, політичного етапу – 1890-х – поч. ХХ ст. Наголошує про значення діяльності Володимира Антоновича (1834-1908) – професора університету Св. Володимира та ідеолога українського руху доби українофільства. Про хлопоманів поч. 1860-х років, яких об’єднав останній: Тадея Рильського, Костя Михальчука, Бориса Познанського, Осипа Юркевича. В третьому етапі вирізнилися польські українці соціал-демократичного та консервативного напрямів. Їх представляли лідери третього етапу Левко Юркевич і В’ячеслав Липинський. І знову ж саме українці польської культури опинилися на позиціях ідеологів українського руху. Разом з Л. Юркевичем український лівий соціалістичний рух представляли М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський, Б. Ярошевський. Натомість, В. Липинський створив право-консервативний український рух, організувавши рух українців римо-католиків, до якого долучилися Ф. Вольська, Й. Волошиновський, Л. Сідлецький (Сава Крилач), А. Монтрезор, А. Рокицький та ін.