Психологічні особливості самоставлення особистості: аналіз концепцій та підходів

Кідалова, К. С.

Психологічні особливості самоставлення особистості: аналіз концепцій та підходів

Тип публікації :

Стаття

Дата випуску :

2018

Автор(и) :

Кідалова, К. С.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Мова основного тексту :

Ukrainian

eKNUTSHIR URL :

https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/26499

Журнал :

Український психологічний журнал

Випуск :

2(8)

ISSN :

2520–6265

Початкова сторінка :

48

Кінцева сторінка :

58

Цитування :

[APA 7] Кідалова, К. С. (2018). Psychological pecularities of self-personalization: analysis of concepts and approaches. Український психологічний журнал, (2(8)), 48–58. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/26499

[ДСТУ] Кідалова К. С. Psychological pecularities of self-personalization: analysis of concepts and approaches. Український психологічний журнал. 2018. no. 2(8). P. 48—58. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/26499 (date of access: 17.07.2026).

Прийняття себе, позитивне ставлення до себе є умовою гармонійного існування та високого рівня розвитку самоідентифікації особистості. Самоставлення здійснює детермінацію соціальної поведінки, впливає на успішність будь-якої діяльності та особистісної самореалізації людини. З усім тим, дослідники виокремлюють різні значущі його аспекти. Ставлення до себе трактують як сукупність емоційних переживань і оцінних суджень особистості щодо самої себе; як самооцінку і самоприйняття; як переконаність в імпонуванні іншим людям; почуття власної компетентності, прихильності й симпатії до себе; особистісну рису тощо. Аналіз основних підходів до трактування феномену самоставлення у сучасній психології свідчить, що проблема самоставлення опосередковано розроблялася в контексті досліджень самооцінки, самосвідомості та ін. Ставлення людини до себе має прояв у різних формах, а саме як: афективний компонент самосвідомості (самоставлення у структурі самосвідомості та самосприймання); риса особистості (самоставлення у структурі особистості); компонент саморегуляції (самоставлення в системі саморегуляції); чинник впливу на сприймання інших людей (самоставлення у структурі міжособистісних зв’язків). У контексті проблеми саморозуміння самоставлення розглядається як його емоційний компонент, поряд із когнітивним (самопізнання); мотиваційним (самоінтерес) та поведінковим (дії, пов’язані із розумінням себе). У сучасній психології здебільшого йдеться про тримірну структуру самоставлення, яка складається з: позитивного оцінного самоставлення (самоповага), позитивного емоційного самоставлення (аутосимпатія) і негативного самоставлення (самоприниження). З усім ці три виміри за своїм змістом мають кілька модальностей. Система самоставлень є поліфункціональною. Самоставлення є процесом і результатам, динамічною ієрархічною системою, що містить взаємоперетворювані, у різний спосіб пов’язані та ієрархічно влаштовані підсистеми.

Ключові слова :

self-attitude consciousness self-regulation self-acceptance самоставлення самосвідомість саморегуляція прийняття себе

Галузі знань та спеціальності :

05 Соціальні та поведінкові науки

Галузі науки і техніки (FOS) :

Соціальні науки

Файл(и) :

Формат :

Adobe PDF

Розмір :

213.69 KB

Контрольна сума :

(MD5):d65c71bf2b5c3fe9d528d2919e2f7c87

Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International