ОСОБЛИВОСТІ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ РОСІЇ ДОБИ ПУТІНІЗМУ

Obushnyy, M. (2021). FEATURES OF ETHNOCULTURAL ACTIVITY OF THE UKRAINIAN DIASPORA IN RUSSIA IN THE AGE OF PUTINISM. Almanac of Ukrainian Studies(28), 77–86. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2021.28.13

Стаття присвячена аналізу особливостей етнокультурної діяльності діаспорних організацій українців у Російській Федерації (РФ), початок створення яких пов'язаний з розпадом Радянського Союзу та проголошенням незалежності України (1991 р.). Автор пов'язує їхню появу зі зростанням національної свідомості, в основі якої була покладена ідея незалежності України. Ця ідея в усі часи перебування українців під імперським дахом завжди сприймалася вкрай негативно та насторожено як правлячим класом Росії, так і значною кількістю росіян.Навіть в умовах тотальної кризи на рубежі 80-90-х рр. ХХ ст., коли розпочалася системна дезінтеграція СРСР, компартійне керівництво постійно тримало у полі зору «українське питання».Підтвердженням цьому є, зокрема, припинення у 1989 р. часопису «Украинский вопрос», видання якого організувала Московська філія «Української гельсінської спілки». Таку долю спіткала і низка інших українських громад уже у сучасній Росії. Серед них і дві найбільші всеросійські діаспорні організації українців Росії: Об‟єднання українців Росії (ОУР), та Федеральна національно-культурна автономія «Українці Росії» (ФНКАУР). Нижче проведений аналіз показує, що їхня діяльність проводилася відповідно російського законодавства, зокрема Федерального Закону Росії «Про національно-культурну автономію» і була спрямована на організацію та проведення етнокультурної роботи серед українців. Проте, путінське керівництво знайшло «докази політичної діяльності» як ОУР,так і ФНКАУР і рішенням суду заборонило їхню діяльність.Насправді ж основні причини припинення їхньої діяльності автором пов'язуються з незалежницькою політикою сучасної України та лідерів українських діаспор Росії, їхнім «непослушанием» проводити серед українців державну імперську політику Росії та небажанням ігнорувати етнокультурні потреби українців, тобто перестати вважати себе чи бути українцями.Нині у Росії не діє жодна всеросійська організація українців. Активісти української діаспори неодноразово і після 2014 р. робили спроби зареєструвати хоч би одну із таких, проте їм постійно відмовляють на тій підставі, що вони ніби-то будуть «прославляти бандерівців» і негативно впливати на українсько-російські відносини. Насправді ж причина інша, а саме – у традиційній імперськості не тільки правлячого класу Росії, але і значної кількості росіян, котрі не бачать російську неоімперію без України. Це російське пропагандистське кліше глибоко проникло не тільки у свідомість росіян, але і деформувало національну свідомість значної кількості українців Росії, котрі перестають ідентифікувати себе з українцями. У статті підкреслено, що в основу деідентифікації наших співвітчизників покладені переслідування, утиски, зневажливе ставлення не тільки кремлівської влади, але і значної кількості росіян до українців у Росії.