КАТЕГОРІЯ СТАНУ ДАВНЬОГЕРМАНСЬКИХ МОВ У КОНТЕКСТІ ЕЛІМІНАЦІЇ МОВНИХ ЯВИЩ НАДЛИШКОВОСТІ

ШАПОЧКІНА, О. (2024). THE CATEGORY OF THE STATE OF THE OLD GERMANIC LANGUAGES IN THE CONTEXT OF THE ELIMINATION OF REDUNDANCY LINGUISTIC PHENOMENA. Folia Philologica(8), 99–105. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2024/8/12

У статті реалізовано різні напрями дослідження категорії стану давньогерманських мов у річищі динамічної синхронії в контексті елімінації мовних явищ надлишковості. Наукова розвідка передбачає виявлення й зіставлення факторів, які зумовлюють морфосинтаксичні зміни категорії стану у межах мовних ареалів: гото-скандинавського (готська та давньоісландська мови) та західногерманського (готська, давньоанглійська, давньоверхньо- німецька та давньосаксонська мови). Дослідження має на меті пошук нових універсалій, діахронних констант, пов’язаних зі становленням категорії стану у давньогерманських мовах у межах міжареальної опозиції. Проблемність в інтерпретації категорії стану давньогерманських мов полягає в її опозиційності, багатоаспектності, полісемантичності, змістовій незавершеності. Зокрема у дослідженні здійснено зовнішній опис парадигми категорії стану, відновлення попереднього етапу розвитку її граматичної підсистеми; встановлення шляхів її генези у динамічній синхронії. Процес виникнення первісних реліктових станових конструкцій давньогерманських мов відбувався нерівномірно: активному стану протистояли спорадичні конструкції із семами становості, зворотності, інертивності (бездіяльності) тощо. Результати типологічних досліджень специфіки зародження й розвитку категорії стану, її станових конструкцій суттєво розширили уявлення про функціонування парадигми категорії стану на прикладі давньогерманських мов, дали змогу визначити асиметричність станових опозицій всередині парадигми за ареальними ознаками. Ключовими знахідками у вивченні парадигми категорії стану стали прадавні конструкції, які утворили асиметричну опозицію активному стану, кількісні показники таких конструкцій та різний ступінь здатності до їх подальшої граматикалізації обумовлений різноманітними інтра- та екстралінгвальними чинниками. Інтегральний підхід до фактів уможливив пояснення певних відхилень від первісних напрямів розвитку категорії стану і тим самим сприяв розкриттю взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників мовного розвитку. Запропонована методика, результати та висновки наукової статті можуть бути використані в подальших теоретичних розробках у царині не тільки історичної морфології, але й у роботах із проблематики загальної теорії мовної еволюції та механізмів розвитку мовних систем.