Пролегомени "химерної прози"

Ковалів, Ю. (2023). Prolegomena of "chimery prose". Літературознавчі студії, 1(64), 69–80. https://doi.org/10.17721/2520-6346.1(64).69-80

Порушено проблему достатньо не з'ясованої в українському літературознавстві "химерної прози", яка має низку суперечливих визначень. Спираючись на традицію сміхової культури, О. Стороженка, П. Куліша, експериментальної прози 20-х років, започаткована романом "Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа молодиця" О. Ільченка, формована в 70-ті роки під час "генерального погрому", вона виявила пасивний протест проти засилля "соцреалізму". Її прихильники, лишаючись в межах офіційного напряму, знаходили в ньому, як і поети- натурфілософи, ніші, недосяжні для "политики партії в галузі художньої літератури", писали твори з відмінними жанрово-стильовими характеристиками, поєднаними прийомом умовності, фольклорною інтертекстуальністю, театральністю, лірико-романтичною традицію, характерними "міфологічною" домінантою, міфемною семантикою. "Химерну прозу" треба розглядати як захисну реакцію на "виробничу", "колгоспну", "воєнну", дидактичну імітатлітературу, експериментальним майданчиком нової епіки. Її специфіка розглядається на прикладі дилогія "Лебедина зграя" і "Зелені млини" В. Земляка, яка теж не підлягає дефініюванню. Тому актуальними лишаються попередні про предмет літературознавчого дослідження, власне пролегомени.