МЕЛІТОПОЛЬСЬКЕ ДЗЕРКАЛО НАЦІОНАЛЬНОЇ ТРАГЕДІЇ ГОЛОДОМОРУ

HUDZ, V., POLYAKOVA, L., KRYLOVA, A. (2023). MELITOPOL REFLECTIONS OF THE NATIONAL TRAGEDY OF HOLODOMOR. Almanac of Ukrainian Studies(33), 195–204. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2023.33.25

Голодомор на Мелітопольщині був фрагментом тривалої гібридної битви російсько-більшовицької влади з українським народом. Сталінський геноцид засобами Голодомору, терору, депортацій мав на меті нищення свідомої частини української політичної нації для підриву її здатності до самовизначення. «Нищівний удар» голодом було завдано, насамперед, по сільській периферії УСРР, де етнічні українці складали близько 90% населення. Проте, Голодомор не обирав за національністю – на Мелітопольщині так само постраждали болгарські, німецькі, російські, чеські села. Це була спільна Голгофа народу і його смертельна соборність. Наші підрахунки жертв голоду на Мелітопольщині потребують уточнення, але засвідчують в рази більші втрати у цій «тихій війні», ніж у інші довоєнні роки. Московський Центр вчинив геноцид як на Мелітопольщині так і по всій Україні. Керівництво колоніальної республіки, по суті, зізналось у співучасті у геноциді, коли перший секретар ЦК КП(б)У В. Косіор доповів Сталіну15 березня 1933 р., що «голодування» було засобом повчити непокірних колгоспників «уму-розуму». Сталінський геноцид був свідомим впровадженням ленінського стратегічного задуму щодо звільнення родючих земель від «надлишків» населення та водночас приборкання голодом бунтівного українського селянина. Було завдано превентивний удар по республіці, що у розумінні Сталіна, загрожувала сепаратизмом імперській цілісності і підривала владу Москви. Теперішня спроба Росії здолати Україну у екзистенційній війні та новітній геноцид народу, зокрема, на тимчасово окупованій багатонаціональній Мелітопольщині переконує, що процес прирощення знань про Голодомор і геноцид на регіональному рівні отримує новий імпульс та актуалізацію.