СУЧАСНИЙ РЕЛІГІЙНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ У КОНТЕКСТі ЗОВНІШНІХ І ВНУТРІШНІХ ВИКЛИКІВ

Voynalovych, V. (2020). MODERN RELIGIOUS SPACE OF UKRAINE IN THE CONTEXT OF EXTERNAL AND INTERNAL CHALLENGES. Українознавчий альманах(27), 42–50. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2020.27.7

У статті акцентовано увагу на головних тенденціях відродження релігії у сучасному світі, її активної присутності у глобальній політиці та міжнародних відносинах. Обґрунтовано, що релігійне відродження на зламі 1980 – 1990 років в Україні, гострі православно- греко-католицький та міжправославний конфлікти стали наслідком суттєвих деформацій її інституційно-конфесійного простору, спричинених партійно-радянською релігійною політикою. Виявлено особливі та специфічні ознаки «повернення релігії» в Україні у контексті глобальних релігійних змін, зокрема, динамічність, складність і до сьогодні незавершеність цього процесу. Проаналізовано зміст і сутнісні характеристики взаємовпливів соціокультурних трансформацій та динаміки змін релігійного комплексу сучасної України, вплив на них подій, пов’язаних з Революцією Гідності та триваючою російсько-українською війною на Сході країни. Розкрито особливості життєдіяльності та суспільного позиціювання основних акторів українського релігійного ландшафту, зокрема, інституцій православного комплексу, УГКЦ, протестантських конфесій, ісламської спільноти, нових релігійних течій. Обґрунтовано низку непростих викликів, які постали перед новоутвореною Православною церквою України – забезпечення внутрішньої єдності, мінімізації конфліктів, творення власних знакових проєктів, віднайдення діалогічної моделі церковного примирення задля подолання релігійного кордону розколу українського суспільства. Показано динаміку суспільних уявлень, виразну амбівалентність та контраверсійність суспільної свідомості у релігійному аспекті – від традиційно високого рівня довіри до релігії і церкви, до сталого зниження рівня оцінок їх значимості в житті громадян і суспільно-політичних процесах країни. Сформульовано висновки і пропозиції щодо активізації державної політики національно-громадянської консолідації й активного залучення до цього процесу релігії і релігійних організацій.