Емпедоклівська філософія політики і права: між практикою і теорією

Turenko, V. & Netetska, E. (2024). Empedocles' philosophy of politics and law: between practice and theory. SOPHIA. Human and Religious Studies Bulletin, 2(22), 82–85. https://doi.org/10.17721/sophia.2023.22.16

Детально розкрито суспільно-політичну діяльність та філософський доробок Емпедокла в контексті проблематики держави і права.
Доведено, що політико-філософські переконання Емпедокла були пов'язані з суспільно-політичною ситуацію у його рідному місті Акрагант. Адже на період його життя Акрагант V ст. до н. е. повільно відновлювався після епохи тиранії, а тому рефлексіями мисли- тель намагався перешкодити комусь іншому захопити владу. Розкіш і тиранія були поширені на материковій Греції та Сицилії. Ця обставина пояснює, чому Емпедокл мав спрямовувати свою критику: він хотів зберегти свободу, яку він та його співгромадяни на- решті здобули.
Обґрунтовано, що Емпедокл був прихильником пропіфагорійських настроїв, хоча і не надто вітав аристократію чи демократію. У його фрагментах про світобудову простежується думка про наслідки користі злагоди і приязні для суспільства, а також про негати- вні наслідки від ненависті та деструктиву. Акрагантський мислитель однозначно дотримувався антитиранічних поглядів, проте в нього все ж імпліцитно проглядалася ідея теократичного панування. Вважаємо його послідовником піфагорійського розуміння приро- ди і значення законів, оскільки він також переконаний у превалюванні природного закону над писаним. Сицилійський філософ намагався дати широкому загалу рецепійоване піфагорійське розуміння політико-правничної проблематики, однак воно не отримало схвалення у більшості можновладців регіону.