Особливості відтворення реалій словенською та українською мовами (на матеріалі перекладів роману Славенки Дракулич «Дора та Мінотавр: моє життя з Пікассо»)

Станкевич Ю. Особливості відтворення реалій словенською та українською мовами (на матеріалі перекладів роману Славенки Дракулич «Дора та Мінотавр: моє життя з Пікассо») : кваліфікаційна робота … «Магістр» : 035.037 Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – хорватська / наук. кер. Н. Білик. Київ, 2025. 99 с.

Магістерська робота присвячена темі перекладу реалій у сучасному художньому дискурсі. Темою дослідження є особливості відтворення реалій словенською та українською мовами на матеріалі перекладів роману Славенки Дракулич «Дора та Мінотавр: моє життя з Пікассо». Об’єктом дослідження виступає лексикон роману та його переклади українською й словенською мовами. Предметом є перекладацькі стратегії й техніки передачі лексем-реалій у текстах-реципієнтах. Матеріал дослідження охоплює оригінальний хорватський текст роману та його переклади, виконані Наталією Хороз (українською) та Матеєю Комел Сной (словенською). Методологічну базу становлять методи суцільного пошуку, опису, систематизації, класифікації, компаративного та стилістичного аналізу, а також елементи інтерпретаційного підходу до художнього тексту.
У першому розділі розглянуто основні підходи до визначення поняття реалій, їх класифікацію за тематичним і структурним принципами, окреслено основні труднощі перекладу культурно специфічної лексики, а також проаналізовано особливості її функціонування у художньому мовленні.
У другому розділі досліджено способи перекладу ономастичних і топонімічних реалій у згаданому романі, визначено характер трансформацій у кожному перекладі та встановлено їх залежність від орфографічних, графічних і культурно-комунікативних норм мов-реципієнтів. Також порівняно перекладацькі стратегії у двох мовах і виокремлено спільні тенденції та розбіжності в сучасному перекладацькому досвіді Славії.
Результатом проведеного дослідження стало виявлення двох різних стратегічних підходів: словенський переклад тяжіє до збереження латинської графіки, тоді як український застосовує транскодування та адаптацію до кириличної системи. Зроблено висновок, що обидві стратегії забезпечують збереження змісту реалій, проте по-різному відтворюють культурний колорит, що відображає мовно-типологічну специфіку кожної з мов.