Семантичні відлуння імені: Малінче в міжкультурному вимірі роману Лаури Есківель

Шестопал, О. (2026). Semantic Echoes of a Name: Malinche in the Intercultural Dimension of Laura Esquivel`s Novel. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика(2), 113–118. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.16

Вступ. У статті проаналізовано роман Лаури Есківель "Малінче" (2006) як художню модель сучасного переосмислення легендарної постаті Малінче – перекладачки й посередниці Ернана Кортеса – у координатах феміністичного та деколоніального мислення. Актуальність дослідження зумовлена контроверсійністю образу Малінче в мексиканській культурній пам’яті: від символу зради ("La Chingada в інтерпретації" Октавіо Паса) до фігури, що уособлює складні механізми міжкультурного обміну, мовної медіації та народження нової ідентичності. Мета – простежити, як варіативність імен героїні функціонує як семіотичний інструмент репрезентації влади, травми та опору, і яким чином наратив "повертає" жінці право на власне ім’я як право на голос.
Методи. Дослідження спирається на інтерпретативний аналіз тексту в поєднанні з постколоніальним і деколоніальним підходами (зокрема, концепції В. Міньйоло та Ц. Тодорова), що дають змогу розглядати ім’я як маркер культурної належності й символічного привласнення. Залучено принципи феміністичної критики для висвітлення трансформації патріархального міфу про "зрадницю" у наратив, який артикулює досвід колонізованої жінки.
Результати. Показано, що три імені героїні – Маліналлі, донья Марина та Малінче – формують поліфонічний простір значень і віддзеркалюють різні режими влади. Маліналлі актуалізує автохтонну духовність, тілесну пам’ять і зв’язок із предками, Марина репрезентує колоніальне привласнення й мовну владу, а Малінче унаочнює парадокс історичної пам’яті, трансформуючись із прізвиська конкістадора на стигму для жінки. Виявлено, що варіативність імен слугує інструментом деколонізації: повернення героїні первинного імені, реконструкцію родової пам’яті та проговорення колективної травми.
Висновки. Роман Л. Есківель деконструює стереотипний образ Малінче як "зрадниці" й пропонує її як носійку міжкультурної пам’яті та символ народження нового соціокультурного суб’єкта. Семантичні "відлуння" імені в тексті виконують роль метафори відновлення цілісності: слово стає простором опору, пам’ять – механізмом зцілення, а право на власне ім’я – засадою етичного діалогу.