Семантичні відлуння імені: Малінче в міжкультурному вимірі роману Лаури Есківель
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
31 травня 2026 р.
Автор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
2
ISSN :
2709-8494
Початкова сторінка :
113
Кінцева сторінка :
118
Цитування :
[APA 7] Шестопал, О. (2026). Семантичні відлуння імені: Малінче в міжкультурному вимірі роману Лаури Есківель. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2), 113–118. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.16
[ДСТУ] Шестопал О. Семантичні відлуння імені: Малінче в міжкультурному вимірі роману Лаури Есківель. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 2026. № 2. С. 113—118. DOI: 10.17721/1728-2659.2026.40.16 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ. У статті проаналізовано роман Лаури Есківель "Малінче" (2006) як художню модель сучасного переосмислення легендарної постаті Малінче – перекладачки й посередниці Ернана Кортеса – у координатах феміністичного та деколоніального мислення. Актуальність дослідження зумовлена контроверсійністю образу Малінче в мексиканській культурній пам’яті: від символу зради ("La Chingada в інтерпретації" Октавіо Паса) до фігури, що уособлює складні механізми міжкультурного обміну, мовної медіації та народження нової ідентичності. Мета – простежити, як варіативність імен героїні функціонує як семіотичний інструмент репрезентації влади, травми та опору, і яким чином наратив "повертає" жінці право на власне ім’я як право на голос.
Методи. Дослідження спирається на інтерпретативний аналіз тексту в поєднанні з постколоніальним і деколоніальним підходами (зокрема, концепції В. Міньйоло та Ц. Тодорова), що дають змогу розглядати ім’я як маркер культурної належності й символічного привласнення. Залучено принципи феміністичної критики для висвітлення трансформації патріархального міфу про "зрадницю" у наратив, який артикулює досвід колонізованої жінки.
Результати. Показано, що три імені героїні – Маліналлі, донья Марина та Малінче – формують поліфонічний простір значень і віддзеркалюють різні режими влади. Маліналлі актуалізує автохтонну духовність, тілесну пам’ять і зв’язок із предками, Марина репрезентує колоніальне привласнення й мовну владу, а Малінче унаочнює парадокс історичної пам’яті, трансформуючись із прізвиська конкістадора на стигму для жінки. Виявлено, що варіативність імен слугує інструментом деколонізації: повернення героїні первинного імені, реконструкцію родової пам’яті та проговорення колективної травми.
Висновки. Роман Л. Есківель деконструює стереотипний образ Малінче як "зрадниці" й пропонує її як носійку міжкультурної пам’яті та символ народження нового соціокультурного суб’єкта. Семантичні "відлуння" імені в тексті виконують роль метафори відновлення цілісності: слово стає простором опору, пам’ять – механізмом зцілення, а право на власне ім’я – засадою етичного діалогу.
Методи. Дослідження спирається на інтерпретативний аналіз тексту в поєднанні з постколоніальним і деколоніальним підходами (зокрема, концепції В. Міньйоло та Ц. Тодорова), що дають змогу розглядати ім’я як маркер культурної належності й символічного привласнення. Залучено принципи феміністичної критики для висвітлення трансформації патріархального міфу про "зрадницю" у наратив, який артикулює досвід колонізованої жінки.
Результати. Показано, що три імені героїні – Маліналлі, донья Марина та Малінче – формують поліфонічний простір значень і віддзеркалюють різні режими влади. Маліналлі актуалізує автохтонну духовність, тілесну пам’ять і зв’язок із предками, Марина репрезентує колоніальне привласнення й мовну владу, а Малінче унаочнює парадокс історичної пам’яті, трансформуючись із прізвиська конкістадора на стигму для жінки. Виявлено, що варіативність імен слугує інструментом деколонізації: повернення героїні первинного імені, реконструкцію родової пам’яті та проговорення колективної травми.
Висновки. Роман Л. Есківель деконструює стереотипний образ Малінче як "зрадниці" й пропонує її як носійку міжкультурної пам’яті та символ народження нового соціокультурного суб’єкта. Семантичні "відлуння" імені в тексті виконують роль метафори відновлення цілісності: слово стає простором опору, пам’ять – механізмом зцілення, а право на власне ім’я – засадою етичного діалогу.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
433.32 KB
Контрольна сума :
(MD5):66205b2f764b5c1a61b1d2e8d096eb56
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International