ОРЕНДНЕ ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ ДІЛЯНКАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
7 листопада 2024 р.
Автор(и) :
Янковський, Валерій
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
127
Випуск :
1
ISSN :
1728-2195
Початкова сторінка :
91
Кінцева сторінка :
94
Цитування :
[APA 7] Янковський, В. (2024). ОРЕНДНЕ ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ ДІЛЯНКАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, 127(1), 91–94. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2024/1.127-15
[ДСТУ] Янковський В. ОРЕНДНЕ ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ ДІЛЯНКАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies. 2024. Т. 127, № 1. С. 91—94. DOI: 10.17721/1728-2195/2024/1.127-15 (дата звернення: 25.07.2026).
Анотація. Стаття присвячена дослідженню орендного права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення в умовах сьогодення. Встановлено, що чинне законодавство в частині оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення зазнало певних змін із запровадженням воєнного стану.
Питання, що стосуються оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, порядку її використання, відновлення, встановлення відповідальності за порушення в сфері земельних відносин постійно стають предметом як наукового так і практичного інтересу.
В ході проведеного дослідження використовувалися системно-структурний, порівняльно-правовий та формально-логічний методи, які дозволили проаналізувати зміни законодавства та зробити висновки про їх вплив на регулювання суспільних відносин в сфері оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Доведено, що відносини які виникають з оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення носять характер зобов’язальних і відносяться до зобов’язального права. Це обґрунтовується тим, що по-перше, земельна ділянка передається від орендодавця до орендаря на певний строк після спливу якого об’єкт оренди повертається до орендодавця, а отже користування та володіння об’єктом оренди носить тимчасовий характер, крім того корисні властивості з об’єкта оренди отримує і орендодавець – у вигляді орендної плати або інших соціально-економічних ефектів, і орендар при використанні об’єкта оренди в процесі своєї діяльності. По-друге, орендар не має всього обсягу та сукупності прав власника на земельну ділянку, що передається в оренду, разом з тим, він має обсяг прав та обов’язків, визначених укладеним договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що в свою чергу обумовлює наявність певних прав та обов’язків у орендодавця, а отже ставить питання про наявність договірних зобов’язань, що цілком логічно знаходиться в сфері регулювання зобов’язального права.
Сучасні умови використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на умовах оренди зазнали суттєвих змін з огляду на запровадження воєнного стану, що викликало корегування відповідного законодавства, що в свою чергу, призвело до корегування обсягу прав та обов’язків орендодавця та орендаря. Крім процедурних змін, відбулися зміни по суті правовідносин, що знайшло своє відображення у правозастосовній практиці, а саме – судовій.
Питання, що стосуються оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, порядку її використання, відновлення, встановлення відповідальності за порушення в сфері земельних відносин постійно стають предметом як наукового так і практичного інтересу.
В ході проведеного дослідження використовувалися системно-структурний, порівняльно-правовий та формально-логічний методи, які дозволили проаналізувати зміни законодавства та зробити висновки про їх вплив на регулювання суспільних відносин в сфері оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Доведено, що відносини які виникають з оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення носять характер зобов’язальних і відносяться до зобов’язального права. Це обґрунтовується тим, що по-перше, земельна ділянка передається від орендодавця до орендаря на певний строк після спливу якого об’єкт оренди повертається до орендодавця, а отже користування та володіння об’єктом оренди носить тимчасовий характер, крім того корисні властивості з об’єкта оренди отримує і орендодавець – у вигляді орендної плати або інших соціально-економічних ефектів, і орендар при використанні об’єкта оренди в процесі своєї діяльності. По-друге, орендар не має всього обсягу та сукупності прав власника на земельну ділянку, що передається в оренду, разом з тим, він має обсяг прав та обов’язків, визначених укладеним договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що в свою чергу обумовлює наявність певних прав та обов’язків у орендодавця, а отже ставить питання про наявність договірних зобов’язань, що цілком логічно знаходиться в сфері регулювання зобов’язального права.
Сучасні умови використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на умовах оренди зазнали суттєвих змін з огляду на запровадження воєнного стану, що викликало корегування відповідного законодавства, що в свою чергу, призвело до корегування обсягу прав та обов’язків орендодавця та орендаря. Крім процедурних змін, відбулися зміни по суті правовідносин, що знайшло своє відображення у правозастосовній практиці, а саме – судовій.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
334.9 KB
Контрольна сума :
(MD5):9d02a5a4c95551c3475ebb70ad0246b6
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International