ДОКТРИНА УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ПУБЛІЦИСТИЦІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ

Цимбал, Т. (2025). ДОКТРИНА УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ПУБЛІЦИСТИЦІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ. Українознавчий альманах(36), 138–143. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.36.18

У статті представлено результати дослідження візії Симона Петлюри щодо завдань військової літератури в часи Української революції. Вихідною точкою студіювання стали погляди письменників, літературознавців, політиків на проблему розвитку літератури під час війни та присвяченої подіям війни, літератури військових і для військових. Увагу зосереджено на ролі Симона Петлюри як культурного діяча, просвітника, організатора акцій культурної дипломатії УНР, а також автора багатьох ґрунтовних публіцистичних творів. Проаналізовано доктрину української військової літератури, що викладається у статтях «Уваги про завдання українського театру» та «Чергові проблеми військового будівництва в українській військові літературі». З‘ясовано, що С. Петлюра виходить з аналізу засадничих питань взаємовідносин держави та війська в контексті їхнього значення для визвольної боротьби. Відзначається впевненість Голови Директорії в необхідності прищеплення громадянам ідеї антипартійності армії та непорушності пріоритету держави. Підкреслюється особлива роль творчості воєнних письменників у часи становлення нації та боротьби за незалежність, коли, за С. Петлюрою, завдання літераторів полягає не тільки в інформаційній праці, а й у створенні особливої атмосфери сторожкості щодо війни, аби мати можливість належним чином підготуватися до протистояння агресору. Наголошується на важливості методичної, просвітницької та виховної праці письменників, що повинна спрямовуватись на популяризацію воєнного знання, у тому числі шляхом запровадження до освітніх програм мінімуму воєнно-наукових дисциплін. Це дозволить виховувати у молоді мужність, завзяття, хоробрість, почуття національної честі та самоповаги. З іншого боку, зауважується надмірна романтизація війни як найбільш творчого чинника в житті народів, що фіксується у творах С. Петлюри. Звертається увага на необхідність подальшого вивчення спадщини Симона Петлюри з метою використання найбільш плідних в умовах сучасної російсько-української війни ідей.