ГНОСЕОЛОГІЧНА СПАДЩИНА ФІЛОСОФІЇ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

BRODETSKA, Y. (2023). EPISTEMOLOGICAL HERITAGE OF HRYHORIY SKOVORODA PHILOSOPHY. Almanac of Ukrainian Studies(31), 8–13. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2022.31.1

Аналітика дослідження зосереджена на розгляді основних постулатів філософії серця Г.Сковороди. Кардоцентризм як напрямок релігійної філософської традиції, найбільш рельєфно торкається гносеологічних ресурсів та потенціалу філософського знання. Саме у зв’язку з цим серце, як творчий пізнавальний центр духовного життя людини, що акумулює у собі людське й трансцендентне у їх сакральному сенсі, постає фокусом української філософії кардоцентризму. І саме тому концептуалізація проблематики серця, як вчення про особливий глибинний характер пізнання – «сердешне споглядання», «слухання серця», «голос серця», – становить проблемне поле рефлексії філософської гносеології. Ці методологічні засади і стали фундаментом східно-християнської традиції, де в якості практики особливого містичного переживання, значення набуває ісихазм.Зазначається, що філософія Г.Сковороди розкриває траєкторію розвитку пізнавального процесу через оновлення серця: перехід від стану серця «старого» до «нового». В філософсько-теологічній традиції така символічність тотожна принципам «старого» й «нового» Адама, як ключовим позиціям в еволюції людства. Таким чином, спроби філософа зосередитись саме на фундаментальних засадах пізнання людиною світу, закладають в концепцію серця Г.Сковороди потужний гносеологічний потенціал.Автор фокусує увагу на тому, що в рамках методологічної різноплановості сучасної філософії (назвемо проблему методологічної кризи так) унікальний гносеологічний потенціал серця має і епістемологічні перспективи. Оскільки є засадою синтетичного способу пізнавальної діяльності. Завдяки власній синтетичності лише цей пізнавальний орган має безпосереднє відношення до сфери сенсу (а не раціо, як звикла заявляти сучасна епістемологічна традиція у вигляді постпозитивізму). Зазначається, що практики «сердечного синтезу», спрямовані на пошук знання глибшого, ніж логічно-доказова epistema чи doxa. Отже, в рамках вирішення епістемологічної проблеми сучасної філософії, звернення до філософської спадщини кардоцентризму, й безпосередньо філософії серця Г. Сковороди, є перспективним напрямком філософського пізнання.