Медіавплив: метафора чи реальність?

Різун В. Медіавплив: метафора чи реальність? Актуальні питання масової комунікації. 2021. Вип. 30. С. 10-13.

Нещодавно вийшла друком монографія групи дослідників, робота яких у 2020-2021 роках фінансувалася Національним фондом досліджень України: Rizun, V., Havrylets, Y., Ivaskevych, D., Petrenko-Lysak, A., Popov, A., Tukaiev, S., & Yachnik, Y. (2021). Stressogenic elements of the latent impact of real media reports on the COVID-19 pandemic on social groups (experimental study) [Monograph]. Академія української преси [Academy of Ukrainian Press]. https://www.researchgate.net/publication/356732051_Stressogenic_Elements_of_the_Latent_Im pact_of_Real_Media_Reports_on_the_COVID 19_Pandemic_on_Social_Groups_experimental_study Результати експериментів привели дослідників до несподіваних, дискусійних висновків: сподіваючись виділити стресогенні одиниці медіаповідомлень, дослідники зіштовхнулися з фактом набуття тими чи іншими елементами повідомлень ознак стресогенності залежно від соціально-психологічного статусу того, хто сприймає (комуніката). Тобто елементи повідомлень самі собою виявилися індиферентними щодо стресогенності, їх такими робили самі комунікати залежно від свого стану. Подаємо фрагмент тексту розділу 4 «Дискусія» монографії (стор. 118-120) як в оригіналі, так і в перекладі українською та запрошуємо до обговорення цього факту. Метафоричність висловлювань «медіавплив», «медіа впливають на людину, суспільство» для дослідників стала очевидною: під упливом треба розуміти реакцію комуніката на повідомлення та його елементи. При такому підході все стає на свої місця – медіа впливають не тому, що у них закладено якусь енергію, силу діяти на людей (це образний вислів!), а тому, що люди мають енергію та силу сприймання елементів такими, якими вони їх бачать та відчувають.