Видимість невидимих у «Київських фресках» Сергія Параджанова: соціальне виключення та роль мистецтва у післявоєнному суспільстві
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
29 травня 2026 р.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1(18)
ISSN :
2616-9975
Початкова сторінка :
16
Кінцева сторінка :
22
Цитування :
[APA 7] Адамська, І. Г. (2026). Visibility for the Invisible in Serhii Parajanov's "Kyiv Frescoes": Social Exclusion and the Role of Art in Post-War Society. Українські культурологічні студії, (1(18)), 16–22. https://doi.org/10.17721/UCS.2026.1(18).02
[ДСТУ] Адамська І. Г. Visibility for the Invisible in Serhii Parajanov's "Kyiv Frescoes": Social Exclusion and the Role of Art in Post-War Society. Українські культурологічні студії. 2026. no. 1(18). P. 16—22. DOI: 10.17721/UCS.2026.1(18).02 (date of access: 17.07.2026).
Вступ. У статті досліджено кінопроєкт С. Параджанова "Київські фрески" як джерело для аналізу соціокультурних наслідків Другої світової війни в УРСР. Офіційний радянський дискурс героїзував пам'ять про війну, залишаючи поза увагою повсякденні проблеми ветеранів, інвалідів війни, вдів і матерів загиблих. Метою статті є виявлення та аналіз сюжетів сценарію і кінопроб фільму, у яких репрезентовано соціальну ексклюзію в післявоєнну добу, осмислення ролі мистецтва як засобу психологічної адаптації та символічної реінтеграції людини в суспільство.
Методи. У роботі використано методи історико-культурного та візуального аналізу матеріалів і документів, що дали змогу розглянути кінопроєкт як культурний текст, у якому через образи та символи артикульовано проблеми повоєнного суспільства. Джерельну основу дослідження становлять літературні й режисерський сценарії "Київських фресок", короткометражний фільм, змонтований С. Параджановим у 1966 р., документи Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, органів влади УРСР та СРСР.
Результати. Встановлено, що у "Київських фресках" С. Параджанов планував вивести у поле видимості соціальні групи, які в офіційному радянському дискурсі залишалися периферійними або репрезентувалися у формалізовано-героїчному ключі. Режисер показує контраст між привілейованими генералами та рядовими ветеранами, інвалідами війни, вдовами, акцентуючи увагу на самотності, психологічних травмах, матеріальній незахищеності й суспільному замовчуванні їхніх проблем. Війна у фільмі постає не завершеною подією минулого, а тривалим досвідом, який продовжує визначати емоційний стан, побут і соціальне становище людини. З'ясовано, що мистецтво в концепції С. Параджанова виконує не лише естетичну, а й соціальну функцію. Взаємодія з музейним простором, творами мистецтва, архітектурою міста сприяють внутрішньому відновленню героїв фільму, збереженню їх гідності, адаптації до нових реалій, реінтеграції виключених осіб у післявоєнне суспільство.
Висновки. "Київські фрески" слід розглядати як художню спробу критичного осмислення післявоєнного радянського суспільства, у якій проблема соціального виключення поєднана з роздумами про роль мистецтва в подоланні травми та поверненні людині видимості. Фільм руйнував оптимістичний образ повоєнної реальності, тому виявився неприйнятним для радянської цензури. Нездійснений проєкт С. Параджанова є цінним джерелом для дослідження культурної пам'яті, візуальної історії та механізмів соціального виключення в УРСР.
Методи. У роботі використано методи історико-культурного та візуального аналізу матеріалів і документів, що дали змогу розглянути кінопроєкт як культурний текст, у якому через образи та символи артикульовано проблеми повоєнного суспільства. Джерельну основу дослідження становлять літературні й режисерський сценарії "Київських фресок", короткометражний фільм, змонтований С. Параджановим у 1966 р., документи Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, органів влади УРСР та СРСР.
Результати. Встановлено, що у "Київських фресках" С. Параджанов планував вивести у поле видимості соціальні групи, які в офіційному радянському дискурсі залишалися периферійними або репрезентувалися у формалізовано-героїчному ключі. Режисер показує контраст між привілейованими генералами та рядовими ветеранами, інвалідами війни, вдовами, акцентуючи увагу на самотності, психологічних травмах, матеріальній незахищеності й суспільному замовчуванні їхніх проблем. Війна у фільмі постає не завершеною подією минулого, а тривалим досвідом, який продовжує визначати емоційний стан, побут і соціальне становище людини. З'ясовано, що мистецтво в концепції С. Параджанова виконує не лише естетичну, а й соціальну функцію. Взаємодія з музейним простором, творами мистецтва, архітектурою міста сприяють внутрішньому відновленню героїв фільму, збереженню їх гідності, адаптації до нових реалій, реінтеграції виключених осіб у післявоєнне суспільство.
Висновки. "Київські фрески" слід розглядати як художню спробу критичного осмислення післявоєнного радянського суспільства, у якій проблема соціального виключення поєднана з роздумами про роль мистецтва в подоланні травми та поверненні людині видимості. Фільм руйнував оптимістичний образ повоєнної реальності, тому виявився неприйнятним для радянської цензури. Нездійснений проєкт С. Параджанова є цінним джерелом для дослідження культурної пам'яті, візуальної історії та механізмів соціального виключення в УРСР.
Ключові слова :
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::034 Культурологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
404.72 KB
Контрольна сума :
(MD5):2eb751004a902840775dd66ac1017959
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International