Параметри
ВОЄННИЙ ДИСКУРС ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.: СТАРОУКРАЇНСЬКА ПРОПОВІДЬ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
4 червня 2025 р.
Автор(и) :
ОЛЕШКО, Юлія
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
2
Випуск :
78
ISSN :
2520-6397
Початкова сторінка :
179
Кінцева сторінка :
203
Цитування :
ОЛЕШКО, Ю. (2025). WAR DISCOURSE OF THE SECOND HALF OF THE 17TH CENTURY: OLD UKRAINIAN SERMON. Linguistic and Conceptual Worldviews, 2(78), 179–203. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2025.2.10
Вступ. Аналіз історичного досвіду є необхідним для розуміння чинників, що сприяють виникненню війни в сучасному світі, а також для прогнозування напрямків розвитку соціокультурних процесів. Проповідь, як домінантний жанр староукраїнської мови XVII ст., має інтерпретаційний характер, оскільки її зміст формується на основі Святого Письма. Водночас вона залишається відносно вільною завдяки наявності суб’єктивного складника. Однак її аналітико-екзегетична природа встановлює певні обмеження для індивідуальної оцінковості у воєнному дискурсі.
Методи. У статті було застосовано дискурсивний метод аналізу. Жанр як дискурсивну форму визначають з урахуванням особливостей комунікативної ситуації чи контексту, а також характеру дискурсивної структури. До основних характеристик жанру проповіді належать її учасники (віряни, священник, паства та Абсолют), умови (функціонування Церкви як допоміжного інституту), комунікативна сфера (релігійні питання), а також знакове наповнення спілкування (мовні й невербальні засоби) тощо. Воєнний дискурс охоплює застосування мови та соціальної взаємодії як посередницького інструменту у вирішенні, перебігу та завершенні збройного політичного конфлікту.
Результати. У воєнному дискурсі релігійний світогляд ґрунтується на переконанні, що мир є явним проявом божественної благодаті, тоді як війна, навпаки, сприймається як знак Божого гніву та покарання, посланого грішникам. Воєнне казання покликане згуртувати аудиторію не лише як паству Церкви Христової (що характерно для святкової чи недільної проповіді), а й як соціально-політичну спільноту. Використовуючи вербальні й невербальні засоби, проповідник постає як лідер, який звертається до аудиторії із закликом до зброї, спрямованим на мобілізацію сил проти спільного ворога. Від святкових казань воєнні проповіді відрізняються спонукальною настановою, тобто не обмежуються догматичними роз’ясненнями, а мають мотивувальний характер.
Висновки. Було доведено, що дискурсивні практики другої половини XVII століття залишаються актуальними й сьогодні, оскільки воєнні проповіді за своєю природою завжди пов’язують військові конфлікти з божественним провидінням, водночас переосмислюючи опозицію "добро – зло" у сучасному контексті.
_____________
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Довга, Л. (2012). Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Ґізеля). Свічадо.
Зелінська, О. (2013). Українська барокова проповідь: мовний світ і культурні витоки. Видавничий Дім Дмитра Бураго.
Ісіченко, І. (2010). "Вірші на жалосний погреб гетьмана Сагайдачного" о. Касіяна Саковича та проблеми витоків "козацького бароко". Маґістеріум, 38, 3–9. https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/0b489040-ebaa-4bbf-a90a-56434f569c65/content
Крекотень, В. І. (1983). Оповідання Антонія Радивиловського: з історії укр. новелістики XVII ст. Наукова думка.
Марковський, М. М. (1894). Антоній Радивиловскій, южно-русскій проповѣдникъ XVII в. Университетские известия, 1,4, 7, 9.
Ніка, О. І. (2012). Антоній Радивиловський і розвиток українських казань XVII ст. Rozprawy komisiji językowej. Łódzkie towarzystwo naukowe. LVIII, 223–234.
Співак, В. (2016). Морально-філософський аспект образу воїна в українській філософській думці епохи бароко. Мультиверсум. Філософський альманах, 3–4, 129–136.
Українська література XVII ст.: Синкрет. писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика. (1987). Упоряд., приміт. і вступ. стаття В. І. Крекотня; Ред. тому О. В. Мишанич. Наукова думка.
Яковенко, Н. (2016). Українська культура XVII ст. як пошук "третього шляху". Шлях у чотири століття : матеріали Міжнародної наукової конференції "AD Fontes – до джерел" до 400-ї річниці заснування Києво-Могилянської академії, 12–14 жовтня 2015 року, (c. 12-23). https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/e1e41cce-6a9a-45d9-a5ba-d7f6991a2a76/content
Dijk, T. A. van. (2011). Ideology and Discourse: A Multidisciplinary Introduction. Pompeu Fabra University, Barcelona.
Hodges, A. (2015). War Discourse. The International Encyclopedia of Language and Social Interaction (pp. 1–6), edited by T. Karen, I. Cornelia, S. Todd. Wiley-Blackwell.
Oleško, J. (2017). The Old Ukrainian war sermon of the second half of the 17th century: a discursive dimension. Ukraine und ukrainische Identität in Europa. Beitrage zur Standortbestimmung aus/durch Sprache, Literatur, Kultur (pp. 163–170). Open Publishing LMU.
Teulié, G., & Lux-Sterritt, L. (eds.) (2009). War Sermons. Cambridge.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ
Вінець – Радивиловський, А. Вѣнецъ Хвъ. Рукопис ЦНБВ, Ш. Ф. 308. 560 п. Т. ІІ.
Огородок – Радивиловський А. Огородокъ Маріи Богородицы. – Рукопис ЦНБВ, Ш. Ф. 308. 560 п. Т. І.
Методи. У статті було застосовано дискурсивний метод аналізу. Жанр як дискурсивну форму визначають з урахуванням особливостей комунікативної ситуації чи контексту, а також характеру дискурсивної структури. До основних характеристик жанру проповіді належать її учасники (віряни, священник, паства та Абсолют), умови (функціонування Церкви як допоміжного інституту), комунікативна сфера (релігійні питання), а також знакове наповнення спілкування (мовні й невербальні засоби) тощо. Воєнний дискурс охоплює застосування мови та соціальної взаємодії як посередницького інструменту у вирішенні, перебігу та завершенні збройного політичного конфлікту.
Результати. У воєнному дискурсі релігійний світогляд ґрунтується на переконанні, що мир є явним проявом божественної благодаті, тоді як війна, навпаки, сприймається як знак Божого гніву та покарання, посланого грішникам. Воєнне казання покликане згуртувати аудиторію не лише як паству Церкви Христової (що характерно для святкової чи недільної проповіді), а й як соціально-політичну спільноту. Використовуючи вербальні й невербальні засоби, проповідник постає як лідер, який звертається до аудиторії із закликом до зброї, спрямованим на мобілізацію сил проти спільного ворога. Від святкових казань воєнні проповіді відрізняються спонукальною настановою, тобто не обмежуються догматичними роз’ясненнями, а мають мотивувальний характер.
Висновки. Було доведено, що дискурсивні практики другої половини XVII століття залишаються актуальними й сьогодні, оскільки воєнні проповіді за своєю природою завжди пов’язують військові конфлікти з божественним провидінням, водночас переосмислюючи опозицію "добро – зло" у сучасному контексті.
_____________
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Довга, Л. (2012). Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Ґізеля). Свічадо.
Зелінська, О. (2013). Українська барокова проповідь: мовний світ і культурні витоки. Видавничий Дім Дмитра Бураго.
Ісіченко, І. (2010). "Вірші на жалосний погреб гетьмана Сагайдачного" о. Касіяна Саковича та проблеми витоків "козацького бароко". Маґістеріум, 38, 3–9. https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/0b489040-ebaa-4bbf-a90a-56434f569c65/content
Крекотень, В. І. (1983). Оповідання Антонія Радивиловського: з історії укр. новелістики XVII ст. Наукова думка.
Марковський, М. М. (1894). Антоній Радивиловскій, южно-русскій проповѣдникъ XVII в. Университетские известия, 1,4, 7, 9.
Ніка, О. І. (2012). Антоній Радивиловський і розвиток українських казань XVII ст. Rozprawy komisiji językowej. Łódzkie towarzystwo naukowe. LVIII, 223–234.
Співак, В. (2016). Морально-філософський аспект образу воїна в українській філософській думці епохи бароко. Мультиверсум. Філософський альманах, 3–4, 129–136.
Українська література XVII ст.: Синкрет. писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика. (1987). Упоряд., приміт. і вступ. стаття В. І. Крекотня; Ред. тому О. В. Мишанич. Наукова думка.
Яковенко, Н. (2016). Українська культура XVII ст. як пошук "третього шляху". Шлях у чотири століття : матеріали Міжнародної наукової конференції "AD Fontes – до джерел" до 400-ї річниці заснування Києво-Могилянської академії, 12–14 жовтня 2015 року, (c. 12-23). https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/e1e41cce-6a9a-45d9-a5ba-d7f6991a2a76/content
Dijk, T. A. van. (2011). Ideology and Discourse: A Multidisciplinary Introduction. Pompeu Fabra University, Barcelona.
Hodges, A. (2015). War Discourse. The International Encyclopedia of Language and Social Interaction (pp. 1–6), edited by T. Karen, I. Cornelia, S. Todd. Wiley-Blackwell.
Oleško, J. (2017). The Old Ukrainian war sermon of the second half of the 17th century: a discursive dimension. Ukraine und ukrainische Identität in Europa. Beitrage zur Standortbestimmung aus/durch Sprache, Literatur, Kultur (pp. 163–170). Open Publishing LMU.
Teulié, G., & Lux-Sterritt, L. (eds.) (2009). War Sermons. Cambridge.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ
Вінець – Радивиловський, А. Вѣнецъ Хвъ. Рукопис ЦНБВ, Ш. Ф. 308. 560 п. Т. ІІ.
Огородок – Радивиловський А. Огородокъ Маріи Богородицы. – Рукопис ЦНБВ, Ш. Ф. 308. 560 п. Т. І.
Тип зібрання :
Publication
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
433.82 KB
Контрольна сума:
(MD5):6782077ca85a5c4f4fb5b09f30cf7cdd
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY
10.17721/2520-6397.2025.2.10