УКРАЇНСЬКЕ ГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО 1900-х – 1930-х РОКІВ

Круглова, Л. (2026). УКРАЇНСЬКЕ ГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО 1900-х – 1930-х РОКІВ. Етнічна історія народів Європи(78), 94–102. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.11

Актуальність. Українське графічне мистецтво 1900-х – 1930-х років відіграло важливу роль у процесі загального розвитку образотворчого мистецтва XX століття. Попри те, що ці роки в українській історії були тяжким періодом зламу, голоду, репресій і пригнічували незалежний розвиток мистецтва, українські художники займалися пошуком нових форм та технік, поєднували елементи народних мотивів з європейським авангардом (кубофутуризм, конструктивізм), формували унікальну національну графічну школу. Тема історії розвитку української графіки та зародження нових мистецьких тенденцій зазначеного історичного періоду є надзвичайно актуальною сьогодні в умовах національно-культурного відродження України. Мета дослідження. Дослідити творчість українських художників-графіків вказаного періоду та проаналізувати процес переосмислення ролі української графіки як виду мистецтва, переродження її у повноцінну авторську форму творчого висловлювання. Методи. Застосовано історичний метод дослідження основних джерел і публікацій, виданих українськими науковцями в галузі мистецтвознавства за останній час. Додатково залучено інформаційно-довідкові видання з історії українського мистецтва XX століття. Використано порівняльно-історичний та системний аналіз історичних джерел для реконструкції подій та процесів, що відбувалися на початку минулого століття в європейському мистецтві, яке мало вагомий вплив на розвиток мистецтва в Україні. Результати. Охарактеризована діяльність українських художників-графіків, які поєднали в своїх творах сучасні тенденції з національною традицією, народним мистецтвом, а також новітніми естетичними ідеями. Серед них визначні майстри графічного мистецтва: Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук, Орест Новицький та ін. Працюючи в непростий історичний період, зазнаючи переслідувань та репресій, українські митці знайшли способи, як надати українській графіці глибокого національного змісту та вільного революційного духу, піднести її до високого рівня монументального мистецтва. Висновки. Українське графічне мистецтво 1900-х – 1930-х років свідчить про єднання особливих національних культурних традицій українців із загальноєвропейським художнім процесом. Характерним для більшості майстрів української графіки даного періоду був синтез національної символіки з декоративними елементами модерну. Вони прагнули відродити дух народного мистецтва, осмислюючи його крізь призму нових стилістичних течій. Завдяки невтомній творчості українських художників відбувся процес переосмислення ролі графіки як виду мистецтва: від допоміжного чи прикладного жанру, вона починає набувати рис досконалої оригінальної форми авторського задуму. У 1900-х – 1930-х роках графіка в Україні стала не лише напрямом художньої діяльності, а й важливим феноменом культурної модернізації, який сприяв утвердженню національного стилю, розширенню естетичного горизонту та зміцненню візуальної ідентичності українського мистецтва.