Концептуалізація ідеї ворожнечі у ранньогрецьких плюралістів і софістів: від небесного до земного
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
4 червня 2025 р.
Мова основного тексту :
Англійська
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
2(78)
ISSN :
2520-6397
Початкова сторінка :
266
Кінцева сторінка :
282
Цитування :
[APA 7] Туренко, В. Е. (2025). Conceptualization of the idea of enmity in early greek pluralists and sophists: from the heavenly to the earthly. Мовні і концептуальні картини світу, (2(78)), 266–282. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2025.2.14
[ДСТУ] Туренко В. Е. Conceptualization of the idea of enmity in early greek pluralists and sophists: from the heavenly to the earthly. Мовні і концептуальні картини світу. 2025. no. 2(78). P. 266—282. DOI: 10.17721/2520-6397.2025.2.14 (date of access: 26.07.2026).
У статті розглядається концептуалізація ворожнечі у творах ранніх грецьких плюралістів і софістів, наголошується на її філософському, соціальному та риторичному вимірах. Показано, що ворожнеча в думках таких мислителів, як Емпедокл, Анаксагор, Антифонт, Горгій і Фрасимах, є не просто вираженням особистої ворожості, а структурним компонентом космологічного, етичного та політичного дискурсу.
Космогонічна модель Емпедокла, в якій Ненависть (Νεῖκος) і Любов (Φιλία) формують формування та розчинення космосу, аналізується у порівнянні з тлумаченням Анаксагором поділу та впорядкування через Nous (νοῦς, Інтелект). Стверджується, що обидва мислителі відображають давньогрецьке розуміння опозиції як динамічної сили, що керує реальністю. Дослідження софістичних текстів підкреслює, як ворожнеча була адаптована до юридичної та риторичної аргументації, зокрема, у критиці справедливості Антіфоном як "ворожого явища до природи" (πολέμια τῇ φύσει) і в роздумах Фрасімаха про владу та нерівність.
Дослідження показує, що ворожнеча в ранньому грецькому уявленні функціонувала як космічний принцип і як суспільний феномен, формуючи основу для пізніших філософських і політичних теорій. Філологічний аналіз ключових термінів, таких як Νεῖκος, ἐχθρός, πολέμιος, підкреслює концептуальну плинність ворожнечі в різних інтелектуальних традиціях. Зрештою, дослідження сприяє розумінню того, як стародавні мислителі розглядали конфлікт не як аномалію, а як суттєвий механізм порядку, що формує етичну та політичну думку від архаїчного до класичного періодів.
Космогонічна модель Емпедокла, в якій Ненависть (Νεῖκος) і Любов (Φιλία) формують формування та розчинення космосу, аналізується у порівнянні з тлумаченням Анаксагором поділу та впорядкування через Nous (νοῦς, Інтелект). Стверджується, що обидва мислителі відображають давньогрецьке розуміння опозиції як динамічної сили, що керує реальністю. Дослідження софістичних текстів підкреслює, як ворожнеча була адаптована до юридичної та риторичної аргументації, зокрема, у критиці справедливості Антіфоном як "ворожого явища до природи" (πολέμια τῇ φύσει) і в роздумах Фрасімаха про владу та нерівність.
Дослідження показує, що ворожнеча в ранньому грецькому уявленні функціонувала як космічний принцип і як суспільний феномен, формуючи основу для пізніших філософських і політичних теорій. Філологічний аналіз ключових термінів, таких як Νεῖκος, ἐχθρός, πολέμιος, підкреслює концептуальну плинність ворожнечі в різних інтелектуальних традиціях. Зрештою, дослідження сприяє розумінню того, як стародавні мислителі розглядали конфлікт не як аномалію, а як суттєвий механізм порядку, що формує етичну та політичну думку від архаїчного до класичного періодів.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::035 Філологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
373.16 KB
Контрольна сума :
(MD5):283a980832c720531f641dbcb151e42a
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International